Затяжна війна створює постійний стан невизначеності, через який дедалі більше українців відчувають знесилення та апатію. І дорослі, і діти стикаються з проблемами у пошуку мотивації та ресурсів для щоденних справ: роботи, навчання, саморозвитку. Окремий виклик постає перед підлітками, яким сам е зараз потрібно вибирати майбутню професію. Це завдання є складним і стресовим навіть у мирні часи, а в умовах воєнного стану — і поготів.
"Як наслідок, людина впадає у стан, коли нічого не хочеться. І потрібен час, щоб накопичити ресурси й відновити звичайну активність", – наголошує психолог.
Стрес, зумовлений повномасштабною війною, впливає не лише на дорослих, а й на дітей та підлітків.
Іванова наголошує, що маленькі діти зазвичай перебувають в емоційному полі своїх батьків, зчитують їхній стан. На це накладаються їхні власні вікові проблеми. Наприклад, у 5-6 років часто з’являється страх темряви, й відсутність світла через блекаути ще більше його поглиблює.
Старші діти та підлітки ставлять собі питання, ким їм стати, яку професію обрати та чи це можливо за сьогоднішніх умов. Впевненість у своїх силах знижується, випробування здаються непереборними.
"Пройти ці життєві етапи дітям допоможе підтримка дорослих, які можуть стати опорою для дитячої психіки", – наголошує Іванова.
Але для цього дорослі самі мусять знайти точку опори – “одягнути кисневу маску”, щоб нормалізувати свій емоційний стан.
7 кроків, щоб віднайти емоційні ресурси
Прийміть свій поточний стан. Варто усвідомити: нас переслідують напади апатії не через те, що ми якісь не такі, а тому, що нам випало жити у справді складні часи. Тож немає сенсу звинувачувати себе у слабкості.
Піклуйтеся про тіло. Якщо нехтувати здоров’ям і працювати на виснаженння, можете не витримати.
Щоб віднайти ресурс і мотивацію, потрібно мати на це сили. Тут допоможе нормальний сон, повноцінне харчування, прогулянки на свіжому повітрі.
Слідуйте за своїми бажаннями. Почніть з найпростіших питань до себе: “Що я хочу випити за сніданком, каву чи чай?”, “Каву з цукром чи без?” Прислухайтеся до себе у дрібницях: це побудує ланцюжок до більш глобальних бажань, мрій та цілей. А вони, своєю чергою, підживлюють мотивацію до подальших зрушень.
Дозвольте собі те, на що бракувало часу раніше. Наприклад, ви давно мріяли зайнятися танцями чи піти у спортзал, але завжди було не до цього.
"Саме зараз, коли немає наснаги до подвигів у кар’єрі чи навчанні, якраз час звернутися до того, що відкладалося на потім", – наголошує психолог.
За її словами, отримане задоволення поповнить внутрішній емоційний ресурс.
Шукайте підтримку в оточенні. Якщо у вашому колі багато людей, що перебувають у стані апатії та розпачу, їхній настрій передаватиметься і вам. Тому, радить психолог, важливо спілкуватися з тими, хто ще не втратив моральні сили та концентрується на позитивних сценаріях.
Ми всі іноді буваємо виснажені, але не всі одночасно. Отже, можемо спиратися одне на одного: там, де не впорається одна людина, вистоїть спільнота.
Спирайтеся на успішний досвід. Мотивація будується на досягненнях. У житті кожної людини є спогади про успіх, якісь особисті перемоги. Пригадайте їх у найдрібніших аспектах: що ви тоді відчували, які емоції переживали, які кольори, звуки та запахи були навкруги.
Спогади про минулі здобутки вивільняють додаткові емоційні сили та ресурси для майбутніх звершень.
Будуйте плани. Повномасштабне вторгнення змусило нас відмовитися від багатьох довгострокових планів: ми почали жити одним днем. Але зараз варто усвідомити, що життя триває, і планування — його невіддільна частина.
Психолог радить за сьогоднішніх непростих умов будувати кілька паралельних сценаріїв: наприклад, якщо в суботу ввечері вдома буде світло, ми робитимемо одне, якщо не буде — щось інше. Це дає змогу бачити певну кінцеву мету й рухатися до неї, гнучко реагуючи на складні життєві обставини.
Коли бракує сил, немає сенсу ставити перед собою багато завдань. Краще якісно зробити щось одне, побачити результат і підзарядитися від позитивних емоцій. Водночас не варто змушувати себе до чогось через силу.
Як батьки можуть допомогти дітям знайти мотивацію до дій?
"Говоритимемо про підлітковий вік, бо він найскладніший у сенсі адаптації до непростих умов", – наголошує Іванова.
Батькам важливо розуміти, що їхні діти справді переживають стрес. Не слід його списувати на лінощі чи капризи. Натомість варто дати дитині більше підтримки, ніж зазвичай.
Доречними будуть такі фрази: “Чи потрібна тобі допомога?”, “Я поряд”, “Ти завжди можеш звернутися до мене”, “Ти впораєшся”, “Я допоможу тобі рухатися у тому напрямку, який ти обираєш”.
Якщо підліток вагається з вибором професії і через це демотивується, зверніть його увагу на те, що сучасний світ швидко змінюється. Зараз уже не обов’язково обирати одну спеціальність на все життя.
Технології стрімко розвиваються, тож ми навіть не уявляємо, які професії з’являться на ринку праці через 5–10 років. Тому не варто боятися помилитися у першому виборі.
У будь-якому разі важливо говорити з дитиною на рівних: запитувати її думку та пояснювати свою, шукати компроміс. Але при цьому не тиснути й не маніпулювати.
Фраз на кшталт “Ти вже дорослий і маєш бути відповідальним” краще уникати.
"Важливо усвідомлювати, ми уже подолали складний шлях і стали сильнішими. Цей досвід допоможе впоратися і з подальшими викликами", – запевняє психолог.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: мама, тато, батьки, психологія, психолог, поради батькам
Цікаво також:
