Поразки і перемоги: чи потрібно батькам піддаватися дітям під час спільних ігор?

Adoption

Date: 06:20, 27.10.2024 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

284 Переглядів

Програш дитини може призвести до шторму емоцій. Іноді батькам легше піддатися, але така схема несе певні ризики. По-перше, рано чи пізно дитина почне грати з однолітками, і піддаватися їй ніхто не буде. По-друге, якщо дитина «розкусить» дорослих, то радості від фальшивої перемоги не буде і гра перестане бути цікавою. Психологи кажуть, що зрілість особистості визначається рівнем фрустрації, яку може винести. Чи це означає, що ніколи не можна не піддаватися дитині і завжди грати на межі сил?

0099_2.jpg (40.25 Kb)

Грати з трирічним малюком у «Монополію» за всіма правилами - не найкраща ідея, а ось збирати з кубиків найвищу вежу буде цікаво й під силу.

Відповідно до теорії розвиваючого навчання, у дитини є:

- зона актуального розвитку - це ті навички, які вона вже опанувала
- зона найближчого розвитку - навички, якими дитина може опанувати за допомогою дорослого або сама (але це складніше).

Якщо гра лежить у зоні актуального розвитку дитини, то можна грати за правилами, чесно, не піддаючись. П'ятирічна дитина може чудово грати у хованки на відміну від дворічки, яка ховається за короткою шторою. А в ту ж саму «Монополію» на рівних можна грати з дітьми семи-восьми років.

Якщо гра лежить у зоні найближчого розвитку, то вам доводиться підказувати ходи та нагадувати правила.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: