5 ознак того, що ви занадто суворі зі своєю дитиною

Adoption

Date: 01:20, 21.09.2024 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

271 Переглядів

Батькам часто здається, що вони роблять недостатньо для своїх дітей. Завжди знайдеться ще одна секція, ще один курс, ще одна навичка, яку дитина могла б освоїти. Це постійне прагнення до досконалості може призвести до того, що батьки ставлять перед дітьми завищені очікування.

0655_2.jpg (44.41 Kb)

Психологи виділяють кілька ознак того, що батьки можуть бути занадто суворими до своїх дітей.

1. Ваша дитина відчуває себе погано без жодної причини
Батькам часто доводиться повідомляти дітям неприємні новини, наприклад, про те, що час закінчувати гру або прибирати іграшки. Психолог Еран Маген зазначає, що хоча такі ситуації є неминучими, важливо, як саме ми їх подаємо. Якщо ми постійно викликаємо у дитини почуття провини або сорому, це може негативно вплинути на наші стосунки.

Замість того, щоб просто віддавати накази, варто задуматися про те, як можна донести свою думку м’якше і з більшим розумінням. Можливо, дитина не хоче виходити з басейну, тому що їй так весело. У такому випадку можна запропонувати їй ще кілька хвилин поплавати в обмін на те, що потім вона піде переодягатися.

Важливо пам’ятати, що ми всі люди і можемо втратити самовладання. Не варто зациклюватися на досконалості. Головне – це прагнути до того, щоб більшість наших взаємодій з дитиною були позитивними і будували наші стосунки.

2. Ви фізично грубі зі своєю дитиною
Фізичне покарання дітей, таке як шльопання, на щастя, стає все менш поширеним явищем. Існує багато причин, чому це відбувається. Хоча фізичні покарання можуть швидко зупинити небажану поведінку дитини, вони не вирішують корінь проблеми і не навчають дитину бажаним навичкам. Більше того, фізична агресія з боку батьків може серйозно зашкодити довірливим стосункам між дитиною та дорослим. Дитина, яку часто карають фізично, може відчувати страх, тривогу і небезпеку, навіть перебуваючи поруч зі своїми батьками.

Існують ситуації, коли фізичний контакт з дитиною є необхідним. Наприклад, якщо дитина біжить на проїжджу частину, батьки можуть відтягнути її, щоб уникнути небезпеки. Однак важливо розуміти різницю між захистом дитини та застосуванням сили. Якщо дитина просто не хоче виходити з басейну, фізичне примушення може налякати її і погіршити ситуацію.

Спеціалісти також попереджають про негативні наслідки відбирання у дитини речей, таких як іграшки чи гаджети. Хоча це може здатися ефективним способом покарання, такий підхід може призвести до погіршення стосунків з дитиною і посилити конфлікт.

3. Ваш тон невиправдано суворий
Кожен з нас може зіткнутися з ситуацією, коли емоції беруть гору, і ми підвищуємо голос на дитину. Це може статися, коли ми втомилися, роздратовані або просто не знаємо, як інакше зреагувати. Однак, важливо розуміти, що постійні підвищення голосу можуть негативно вплинути на стосунки з дитиною.

Часто ми кричимо на дитину не тому, що ситуація дійсно настільки серйозна, а тому що втрачаємо самоконтроль. Наприклад, ми можемо підвищити голос, просячи дитину прибрати іграшки, просто тому що ми втомилися.

Психологи рекомендують замінити крик на спокійне і впевнене спілкування. Коли ми хочемо звернутися до дитини з проханням, краще присісти на її рівень, подивитися в очі і говорити м’яким, але твердим голосом. Такий підхід не тільки більш ефективний, але й допомагає зберегти теплі стосунки з дитиною.

Щоб зрозуміти, чи ваша реакція була адекватною, зверніть увагу на реакцію дитини. Якщо вона злякалася, завмерла або почала плакати, це може свідчити про те, що ви підвищили голос більше, ніж було потрібно. Постійна така поведінка з боку батьків може призвести до того, що дитина перестане довіряти дорослим і стане байдужою до їхніх слів.

4. Ви не враховуєте точку зору своєї дитини
Кожна дитина має свої вподобання, і часто вони можуть відрізнятися від наших. Наприклад, дитина може мріяти про солодкий десерт на вечерю, навіть якщо це не найкорисніша їжа. Важливо пам’ятати, що дитина має право на свої бажання, і ми, як батьки, повинні це поважати.

Коли ми відмовляємо дитині в чомусь, важливо робити це так, щоб вона відчувала, що її почули і зрозуміли. Наприклад, замість категоричної відмови “Ні, цукерки на вечерю не можна”, можна пояснити дитині, чому ми обираємо іншу їжу: “Цукерки дуже смачні, але для того, щоб ти був здоровим і міцним, нам потрібні різні продукти. Давай з’їмо їх після вечері як десерт”.

Такий підхід допомагає дитині зрозуміти причини наших рішень і сприяє розвитку у неї почуття відповідальності. Коли дитина розуміє, чому ми відмовляємо їй у чомусь, вона з більшою ймовірністю прийме наше рішення.

5. Ви зосереджуєтесь на їхніх помилках
Ми всі прагнемо, щоб наші діти розвивалися і вдосконалювалися. Однак, часто ми так зосереджуємося на їхніх помилках, що забуваємо відзначати їхні успіхи. Важливо розуміти, що позитивне підкріплення набагато ефективніше для виховання, ніж постійні докори. Коли ми хвалимо дитину за гарну поведінку, ми мотивуємо її повторювати її в майбутньому. Наприклад, замість того, щоб лаяти дитину за те, що вона не подякувала, краще сказати: “Дякую, що ти мені допоміг. Ти такий ввічливий!”.

Постійні критики та зауваження можуть мати негативні наслідки для дитини. Дитина може почати відчувати себе невпевнено, вважати, що ніколи не досягне успіху і не зможе заслужити на вашу любов. Це може призвести до розвитку низької самооцінки, тривоги і навіть депресії. Крім того, дитина може виробити захисну реакцію і перестати звертати увагу на ваші зауваження.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: