До якого віку потрібно носити дитину на руках?

Мамині руки для новонародженого — його практично єдине почуття спокою і захищеності. Навіть вийшовши з подібного віку малюки дуже люблять побути на ручках, хоч і не завжди їм це дозволяється на стільки, наскільки їм хочеться. Існує думка, що дитину не можна довго тримати на руках і привчати до подібного, інакше вона зростатиме «розпещеною». Відразу слід зауважити, що така думка не має ніякого відношення до дійсності і є повністю помилковою.

Психолог Ерік Ерікссон, у своїй книзі "дитинство і суспільство" зазначив, що одним з найважливіших критеріїв розвитку дитини в перший рік життя є так звана базова довіра до світу. Відсутність формування такої довіри неможливо заповнити в майбутньому, а фізичний контакт з мамою і є основною такого необхідного критерію. Не вийде додати подібної уваги, оскільки вона унікальна для певного віку і для більш старших дітей буде вже не такою актуальною.

Побути у мами на руках — така ж природна потреба дитини, як і поїсти. Багато батьків цього не розуміють, намагаючись «відучити» немовля від контакту, вважаючи, ніби воно буде занадто розбалуваним. Насправді, на думку Еріка Ерікссона, відсутність подібної уваги може стати причиною розвитку загальної недовіри у немовляти до навколишнього світу, що в майбутньому може вилитися в серйозні проблеми в психологічному плані.

Діти, яких в дитячому віці рідко брали на руки, часто не можуть відчувати менший запас довіри до оточення. Це виливається в підозрілість, скритність, внутрішні переживання і, нарешті, призводить до психічних проблем. Потреба матері у фізичному контакті в дитиною є і дуже велика, але вона ніяк не порівнянна з потребою самої дитини в тому ж. Діти в перший рік свого життя ще тільки намагаються вийти з того психологічного простору, в якому знаходилися практично той же термін — тепло, безпечно і надійно. Материнська утроба — саме це шукає новонароджений на руках матері, тому дитині просто необхідна така увага, принаймні в перший рік.

Зрозуміло, що постійне носіння дитини на руках буде шкідливим для її стану, причому як фізичного, так і психологічного. При цьому зменшення кількості ласки в так званих "виховних цілях" теж не найкраща затія. Все повинно бути в міру — мати і дитина самі відчувають необхідність і кількість фізичного контакту, тому психологи і навіть фізіологи радять брати і пестити дітей настільки, наскільки хочеться їм двом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Спільні шкідливі звички можуть посилювати відчуття близькості в парі

Сімейні справи | 00:30, 25.06.2026

Дослідження, опубліковане в Personality and Social Psychology Bulletin, показало: люди нерідко відчувають сильніший емоційний зв’язок, коли займаються одними й тими самими справами - навіть якщо ці звички не є корисними.

Новий тренд: Зумери масово обирають самотність

Психологія | 08:30, 24.06.2026

Представники покоління Z дедалі частіше свідомо відмовляються від відносин, вважаючи їх завадою саморозвитку, кар'єри і гаманця.

Батьки починають нормально спати, коли дитині виповнюється 6 років - дослідження

Сімейні справи | 08:30, 23.06.2026

«Якщо дитина прокидається вночі до 6 років - це наслідок поганих звичок сну»? Не зовсім. Таке твердження надто спрощує те, як насправді формується дитячий сон.

YouTube оголосив про нові налаштування, які дозволяють батькам заблокувати YouTube Shorts для дітей

Ігри та іграшки | 01:20, 23.06.2026

Чому короткі відео можуть перевантажувати увагу дітей - і навіщо платформи починають їх обмежувати?

Синдром «передозування дотиками»: чому молода мама не хоче обіймів і як пояснити це чоловікові?

Мама | 07:30, 22.06.2026

«Будь ласка, просто не чіпайте мене», — ця думка часто крутиться в голові молодої мами наприкінці дня. Психологи називають цей стан синдромом Overtouched (втомою від дотиків), і він є абсолютно природним фізіологічним процесом.

Батьківське вигорання: чому це офіційний психологічний діагноз, а не просто «втома»?

Сімейні справи | 06:30, 22.06.2026

Сучасний світ вимагає від батьків бути ідеальними, проте гонитва за цим стандартом часто закінчується клінічним виснаженням — синдромом батьківського вигорання.

Як перестати картати себе за те, що твоя дитина-підліток тебе дратує?

Сімейні справи | 01:20, 22.06.2026

Почуття провини — це найпопулярніша емоція серед батьків тінейджерів. Проте психологи запевняють: дратуватися на підлітка — це абсолютно нормально і біологічно виправдано.