Жодна зламана річ не варта сліз сина

Adoption

Date: 17:00, 04.05.2016 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

2285 Переглядів

Історія з життя одного тата, який в один момент зрозумів, що значить бути справжнім татом.

1635_6.jpg (40.91 Kb)

"Вчора в обід зателефонував малий з дому (я частенько без обіду працюю) і страшним голосом повідомив, що "ми абсолютно випадково, котом клянусь, розбили твій об'єктив". До речі, разом з тим же котом. Об'єктив стояв на підвіконні і, як я думав, нікому не заважав. Але, коли в будинку дитя і кіт, безпечного місця годі й шукати. Що і було доведено.

Ну, думаю, повернуся додому, вуха всім повідкручую. А коту заодно і яйця. А то глянь, який ти активний під час моєї відсутності! Тим більше, що коштує зараз цей об'єктив 8 тисяч! Загалом, якась не бюджетна гра у них вийшла.

На моє запитання, що розбилося, сумний голос повідомив, що "все розбилося". І по всій кімнаті шматочки.

Подумки поховавши об'єктив і прочитавши над ним урочисту промову, ввечері ввалююся додому, весь такий суворий і оповитий аурою справедливого покарання винних. Переодягнувся, вмився. Послухав, як "кіт туди стрибнув... а я такий до нього... а він такий скок... а я йому допомогти... а він туди... а я... а він... і об'єктив впав. Ось".

Ну що ж, кажу, тепер доведеться всі твої іграшки продавати. Планшет, ноутбук, колонки, там, що ще є, і купувати мені новий об'єктив.

Малий тільки кивнув і пішов до своєї кімнати. Через деякий час дивлюся, тягне колонки на стіл.

- Навіщо? - Питаю.
- Будемо тобі на об'єктив збирати, - каже.

І такий весь сумний-сумний...

У ньому коліно травмовано, вже третій місяць вдома сидить, на домашньому навчанні. У чотирьох стінах. Ми в будні на роботі, він один з котом. Ну і вчителі ще приходять. А пацану 9 років, саме час стрибати і носитися у дворі, а він сидить дома. Подумав я про це, і аж серце защеміло. Та крутися воно, думаю, все конем!

Слова йому не сказав поганого за об'єктив, не лаяв, не карав. Розповів тільки, що за ціну розбитого об'єктива можна всю його кімнату конструктором "Лего" викласти. Вражений.

А потім згадав, як я батькові в 16 років розбив машину. Він дозволив мені по селу проїхати, а я на трасу виїхав... Прийшов додому і, знаючи татка, чекав скандалу. Він подивився на мене, мовчки одягнувся і пішов до машини, яка все ще стирчала в канаві. Потім поліції поснював, що сам був за кермом і не впорався з керуванням. А мені ні слова, ні півслова докору. Тільки спитав: "живий? І добре".

Жодна зламана, тим більше не спеціально, річ, не варта сварки між люблячими людьми. І, що б мені не говорили педагоги-теоретики, зараз я вчинив правильно. Як і мій тато. І я дуже хочу сподіватися, що схожий на нього. І не тільки цим вчинком. І мій син буде схожий на мене в тому хорошому, що є в мені".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: