Як критикувати дітей: поради батькам

Діти неминуче роблять помилки. І часто першою реакцією дорослих є незадоволення або обурення із приводу їхньої поведінки. Але якщо батьки навчаться тримати себе в руках і проявлять конструктивність у підході до проблеми та її вирішення, вони зможуть не тільки ефективно працювати з помилками й невдачами дітей, а й зберегти сприятливу емоційну атмосферу у стосунках з ними. Щоб домогтися цього, пропонуємо скористатися наведеними нижче порадами.

Порада № 1. Якщо ви розчаровані поведінкою або успішністю своєї дитини, не хвилюйтеся, не нервуйте, а підійдіть до проблеми конструктивно.
По-перше, запропонуйте дитині самостійно оцінити те, що вона зробила, за допомогою запитань типу «Ти задоволений тим, як ти це зробив?», «Ти задоволений тим, що в тебе вийшло?» і «Хотів би ти що-небудь покращити або зробити по-іншому наступного разу?».

Такі навідні запитання допомагають дитині розвинути навички самостійної оцінки результатів своєї діяльності, а також дають простір для винахідливості й конструктивної фантазії про те, як можна досягти кращих результатів.

Питайте в дітей, чому вони поводяться або роблять щось саме так, а не інакше, а також про те, що вони зрозуміли у своїй поведінці, які висновки зробили. Спитайте, можливо, вони в чомусь відчувають потребу для досягнення своїх цілей – у тому, чого позбавлені в даний час. Можливо, вони потребують допомоги дорослих, щоби краще справлятися зі шкільними домашніми завданнями, або в тому, щоби скласти план, як менше дивитись телевізор або сидіти перед комп'ютером.

Порада № 2. Дайте дитині зрозуміти, що ви розглядаєте її невдачу як окремий випадок, а не як негативну закономірність.
Якщо дитина розчарована у своїх можливостях, поспівчувайте їй («Ти занадто переймаєшся через це»), а потім допоможіть виробити стратегію того, як інакше зробити наступного разу.

Постарайтеся залучити дитину до того, що ми звикли називати «Розбором польотів», коли збираються й аналізуються всі наявні дані, щоби з'ясувати, що сталось і як запобігти повторенню небажаної ситуації.

Власне, аналіз помилок є способом їх здорового прийняття з метою виправлення й подальшого зростання. Виключіть з обговорення інтонації на зразок: «Кажу тобі, роби так, а не інакше» – дитині таку форму наставництва прийняти важко.

Іноді так і хочеться сказати щось на зразок: «Я тобі вже тисячу разів казала збирати свій шкільний рюкзак звечора, не залишати це на ранок, коли всі поспішають і спізнюються». Але це не найкращий варіант вирішення цієї проблеми.

Краще нагадати дитині про ті випадки, коли в неї все виходило добре: «Учора ти добре впорався зі своєю домашньою роботою. Пригадай, що тобі тоді допомогло з того, що сьогодні ти ще не використав?».

Поясніть дітям, що, для того щоб досягти своєї мети наступного разу, треба добре зрозуміти, які саме зусилля є ефективними, а які, навпаки, марно забирають час та енергію.

Порада № 3. Ніколи не дозволяйте собі гніватись, коли діти роблять помилки, або робити вигляд, що тепер ви їх менше любите. Помилки – це просто помилки, тому коли ви працюєте з ними, не треба обмежувати свою любов.

Порада № 4. Прийміть той факт, що іноді цілком достатньо посереднього результату, тому не діймайте дитину своїм перфекціонізмом.

Порада №5. Співпереживайте дітям, коли вони роблять помилки. Спитайте в них, як вони почуваються, підбадьорте, а потім поверніться до виправлення помилок. Наприклад: «Не переймайся, усе нормально, це можна виправити».

Не треба знову і знову нарікати на те, як усе погано вийшло, – переведіть увагу на позитивні сторони або хоча б на те, що це вже не має великого значення. Наприклад: «Перша спроба, синку (доню), часто буває невдалою. Не переймайся».

Пам'ятайте, що коли ви критикуєте дітей (наприклад, «Я глибоко розчарована твоєю поведінкою»), ви занижуєте їхню самооцінку, стаєте причиною появи поганого настрою, пригнічуєте ентузіазм і спонукаєте їх розглядати один (усього лише) негативний епізод як частину закономірності, яка свідчить про те, що з ними не все в порядку.

У той же час якщо ви спрямуєте свою критику не на особистість дитини, а на виконуваний нею процес (наприклад, «Подумай, як зробити це краще»), то дитині буде легше зрозуміти, в чому саме вона помилилась, як саме це виправити, і навіть надихнете її на кращі результати, які, як показують дослідження, є прямим наслідком такого підходу.

Крім того, не забувайте, що в деяких ситуаціях ви можете зробити акцент не на критиці за неправильно виконані дії, а на подяці та заохоченні за правильні. Просто посміхніться й потіштеся, коли дитина порадує вас високими досягненнями, або запропонуйте їй іншу винагороду.

Що ж, тепер, після прочитання статті, ви розумієте, що всі ці п'ять порад зовсім не вчать критикувати дітей – це просто конструктивні способи реагувати, коли ви відчуваєте бажання покритикувати та щось виправити в їхній поведінці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як бабусі можуть ускладнювати виховання онуків?

Сімейні справи | 01:30, 14.02.2026

Виховання дитини – це складний і багатогранний процес, у якому беруть участь не лише батьки, а й інші члени сім’ї, зокрема бабусі. Їхня роль може бути надзвичайно важливою: вони передають традиції, дарують тепло і турботу. Однак не всі бабусі сприяют

Що не варто казати дитині, навіть коли ви роздратовані?

Сімейні справи | 00:30, 14.02.2026

Кожен з нас може втратити самовладання, особливо у складні моменти виховання. Однак деякі слова, сказані у гніві, можуть залишити глибокий слід у дитячій душі.

Чому підлітки віддаляються від батьків: психологічні причини

Сімейні справи | 00:30, 13.02.2026

У період дорослішання багато дітей починають змінювати ставлення до батьків. Те, що раніше здавалося природним — тримати маму за руку, просити поради в тата, — раптом стає незручним, навіть дратівливим. Батьки можуть сприймати це як особисту образу а

Неочевидні помилки дорослих, що ранять дитячу психіку

Дитина | 21:30, 12.02.2026

Діти уважно стежать за всім, що роблять дорослі. Їхня поведінка формується не лише під впливом слів, а передусім прикладу. Тому деякі дії батьків, навіть незначні на перший погляд, можуть залишити глибокий слід у дитячій свідомості. Нижче — кілька ре

Коли «любов» стає тягарем: що видає батьків, які шкодять замість підтримки?

Сімейні справи | 19:30, 12.02.2026

Бути мамою чи татом — це не лише про обов’язки. Це про чуйність, довіру й здатність бачити у дитині окрему людину. Але інколи ті, хто мав би бути головною опорою, стають джерелом постійного тиску. І найстрашніше — не завжди це помітно одразу. Багато

Коли дитина не цінує старання дорослих: що з цим робити?

Дитина | 08:30, 12.02.2026

Дитяча невдячність — це не вирок і не ознака зіпсованого характеру. Найчастіше це сигнал: щось пішло не так у процесі виховання або розвитку емоційної зрілості. Батьки можуть відчувати розчарування, коли дитина сприймає все, що для неї робиться, як н

Коли діти конфліктують: що варто знати батькам?

Сімейні справи | 07:30, 12.02.2026

Сварки, штовханина або навіть справжні бійки між дітьми — явище неприємне, але нерідке. Зіткнення інтересів, емоційні зриви, нерозуміння меж або просто потреба самоствердитися — усе це може стати причиною дитячого конфлікту. Та як правильно реагувати