Як батькам реагувати на погані оцінки дитини?

Adoption

Date: 08:00, 22.12.2021 | Категорія: Навчання [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

2080 Переглядів

1. Школа це лише помічник. Не замінник Вас, а лише помічник, а звідси випливають два підпункти.

5306_7.jpg (31.35 Kb)

Співпрацюйте. Ходіть до вчителів, розпитуйте, вимагайте аби вам підказали що робити, коли щось не так. Вони педагоги, фахівці. Якщо вони не хочуть цього, або не виконують своїх обов’язків, добивайтесь аби їх усунули. Ви не маєте права чекати, адже кожен день ці люди можуть допомогти, або нашкодити Вашій дитині. Зрештою, якщо вчитель хороший і заслуговує на подяку: робіть це. Кажіть йому про це, пишіть листи подяки. Знайдіть спосіб допомогти вчителю: відправити його на курси, в ресторан, подарувати книгу, чи просто премію до з/п. Хороших, треба просувати та заохочувати всіма можливими шляхами, а поганих – позбавлятись. Співпраця зі школою не має обмежуватись “благодійними внесками”, і це залежить від нас батьків.

Не перекладайте відповідальність. Батьки, ваші діти – це ВАШІ діти. І тільки Ви несете відповідальність за них перед суспільством, перед ними самими і перед Богом. Школа може Вам допомогти, але ніхто не має перекладати відповідальність на інших за своїх дітей.

Я розумію, що у вас робота, кар’єра, плани і намагання заробити копійку аби вистачало на хліб з маслом, але ніякі гроші не замінять батьків. Ніхто і ніколи не зможе компенсувати нестачу батьківського виховання. Як би не сварились і не скаржились ваші діти на нестачу нової іграшки чи крутого планшету, вони понад усе хочуть бачити маму і тата, а не їх гроші.

Виховуйте своїх школярів. Зрештою, чи може бути щось важливіше ніж передати ще маленькій, але вже повноцінній особистості Ваші сімейні цінності, любов до життя, батьківщини і так далі? Якщо ми, батьки, лишимо виховання своїх дітей, то рано чи пізно опинимось біля розбитого корита. Зрозумійте, шкільний вік, це стадія формування особистості, і дитина немов губка буде всмоктувати те, що її оточує, і тому вибір не великий: або виховують батьки або вулиця.

2. Цікавтесь тим, що відбувається у школяра не тільки в щоденнику, але й в класі
У дітей свій власний світ, в якому вони живуть. Він маленький і, можливо, не такий цікавий як наш дорослий. Але це їх світ. Це їх реальність, і з нею треба рахуватись, перейматись їх проблемами і ставитись до них серйозно.

Придумайте собі ритуал, традицію, візьміть за правило: щодня цікавитись життям вашого школяра. Щиро цікавтесь його друзями, тим, що він думає і відчуває, що йому подобається, а що ні і чому. Запитуйте не лише про оцінки (про них в наступній пораді), а про шкільне життя вашої дитини. Станьте для своїх дітей другом, до якого вони звернуться, коли назріє проблема. Як стати другом? А подумайте, хто для вас є другом? Той хто вислухає, правда ж? І певно Вам не подобається той, хто постійно дає поради і каже: це дурниця, залиш мене, я втомився. Покажіть приклад своїм дітям і згодом вони обов’язково зрозуміють вас і скоріш за все відплатять тією ж монетою.

3. Оцінки
Не переставайте хвалити та пишатись успіхами Ваших дітей у школі. Не переживайте про “перехвалити”, зазвичай, в нашому світі, це складно зробити і завжди на одного, що хвалить, знаходиться десять тих, хто “гнобить”.

Перед тим, як перейти до другої частини поради щодо успішності, запитаю Вас: як часто в дорослому житті у вас запитували про оцінку з математики, історії чи ще якогось предмету? Як часто Ваші оцінки стали в нагоді і допомогли Вам? Чи знаєте ви, що програми сьогоднішніх шкіл вкрай неадекватні, перевантажені, а часто – не відповідають реаліям сьогодення, чи тим вимогам, які висуває суспільство, бізнес, роботодавець?

То чому ви так трясетесь за оцінки і знущаєтесь над дітьми? Я звісно не є відомою особистістю, але можу точно сказати наступне: мною пишаються і вчителі (які ставили мені “2” і “3”) та батьки, хоча я завжди вчився по-середньо, і школа моя була не з найкращих. Я успішна та щаслива людина, і жодного разу мене не спитали які оцінки я отримував у школі чи ВНЗ.

Зрештою, запитайте у всезнаючого гугла скільки великих та відомих вчених були двієчниками і заспокойтесь. Ні, звісно я не раджу, і не бажаю Вам та Вашим дітям отримувати погані відмітки, я закликаю – перегляньте Ваше ставлення до оцінок і зрозумійте, що вони є поганими критеріями для успішності і щастя.

Зрозумійте, одна з проблем нашої освіти це те, що вона базується на двох інтелектах: математичний та гуманітарний, а такі вчені як Говард Гарднер пишуть про вісім інтелектів. Знайдіть та почитайте його праці і ви ще раз переконаєтесь, що купа дітей в наших школах не можуть мати хороших оцінок, але є і будуть хорошими фахівцями та прекрасними людьми у різних сферах. Допоможіть розвиватись своїй дитині в тій сфері де вона зможе стати щасливою.

Найголовніше, щоб ви підтримували та вірили у своїх дітей, а вони відчували цю підтримку та знали про Вашу в них віру. Хочете чуда у своїй сім’ї? Почніть вірити та підтримувати і чудо станеться.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: