Батьки обговорили в мережі найгірший вік своїх дітей

Adoption

Date: 02:30, 27.02.2022 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

4924 Переглядів

«Зла матуся» і тисяча причин для сліз: користувачі мережі обговорили, який вік своїх дітей вони згадують із здриганням і чому всім так подобається дитинство.

3758_image_6.jpg (25.38 Kb)

Якщо ви запитаєте будь-якого з батьків, яким був найжахливіший вік їх дитини, відповідь буде непередбачуваною. Комусь було найгірше в період дитинства — з безсонними ночами, обкаканими підгузками та криками, комусь — у пора тоддлерства (привіт, істерики та постійне «ні!»), а хтось вважає, що 6–7 років, коли дитина вже начебто розумна, але ще ні - це тортури.

Так чи інакше, єдиної думки про те, який вік дитини дається її батькам найгірше, не існує. І доказ цьому, вислови матусь:

Люди, які кажуть, що дитяча фаза — їхня найулюбленіша: що з вами не так? Я не можу зрозуміти. Ви мазохісти, просто нічого не пам'ятаєте чи брешете? Моїй дитині майже рік. І хоча вона просто чудо, буває дуже нелегко!

Він їсть і какає по шість разів на день. Він намагається запхати все, що бачить, собі до рота. Він рано почав бігати, тож мені доводиться постійно його наздоганяти. Він часто кидається їжею. Вдень він спить не більше години. Він усе ще прокидається ночами. Ви що хочете мені сказати, що далі буде ще складніше?

Я щоразу подумки злобно сміюся, коли батьки немовлят кажуть: «Це так важко, вони прокидаються всю ніч, тепер вони повзають, тепер ходять», і так далі. Ну так, зачекайте, поки вони стануть підлітками і почнуть гуляти з друзями, і ви не спатимете всю ніч, тому що вони не відповідають на телефон, а ви не можете заснути до тих пір, поки вони не повернуться.

Я не фанат дитинства, і зараз я набагато щасливіший у ролі батька дошкільнят, ніж я був у ролі батька немовляти.

Немовлята дуже милі. У них пухкі та м'які тільця, які ще погано працюють. Вони видають жахливі та дуже смішні звуки. Із ними все просто. І вони ТАК швидко виростають.

Мій старший син був немовлям мільйон років тому. Моєму другому вже майже півроку. Але я певна, що він народився вчора.

Я готова на мільйон новонароджених. Але я не виношу тодлерів. Тобто, я готова виростити дитину з народження до того моменту, як вона почне ходити, а потім я віддала б її комусь доти, поки їй не виповнилося б років десять, і потім я знову готова нею займатися.

Я думаю, що це селективна пам'ять: з одного боку, недосип спотворює спогади, з іншого боку, це частково пов'язано з еволюцією — люди набагато краще запам'ятовують милі обіймашки і гірше запам'ятовують складнощі. Ну і ще якісь особисті риси.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: