Дитина любить фантазувати: чи добре це

Adoption

Date: 21:50, 17.09.2016 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

3157 Переглядів

Твій син повідомив, що він - Малюк з казки про Карлсона і йому терміново потрібна собака? А вчора він був Міккі Маусом або супергероєм? Значить, з фантазією у нього все в порядку!
v-dytyachomu-sadku-dytyna-maye-pravo.jpg (36.85 Kb)

v-dytyachomu-sadku-dytyna-maye-pravo.jpg (36.85 Kb)

Психологи кажуть: якщо в житті малюка присутні казкові фантазії - значить, він розвивається правильно. Якщо ти згадаєш своє дитинство або поспостерігаєш за своїм сином або дочкою, то зрозумієш, що діти живуть в двох світах - реальному і вигаданому. А може, саме цим і відрізняється дитинство від дорослого життя? Внутрішній світ дитини - це світ казок, придуманих історій; в ньому живуть різні персонажі, розігруються незвичайні події, де сам «автор» нерідко виступає в ролі головного героя.

Діти, які вірять в казки, подорослішавши, стають впевненими в собі, товариськими, відкритими і, як результат, успішними. Саме мрійники, виростаючи, стають письменниками і художниками, здійснюють відкриття, вміють перетворити в казку життя коханої людини і зробити звичайний день святом. Адже в нашому житті все починається з мрії. А якщо її немає, не буде і прагнення чогось досягти.

Вчимося, граючи
Діти настільки вразливі, що легко вірять в запропоновані обставини. Це може послужити відмінну службу як для їх виховання, так і для навчання чомусь корисному.

Наприклад, вчити англійські слова і вирази набагато швидше і цікавіше, якщо розіграти лялькову виставу чи уявити себе одним з казкових героїв. А, уявивши себе, наприклад, Буратіно, якого вчить етикету відмінниця Мальвіна, можна весело вивчити правила поведінки за столом. Адже дитина не любить настанов, а казка не вчить його безпосередньо. Він не вміє мислити логічно, і казка не обтяжує його серйозними логічними міркуваннями. Малюк вчиться основам творчості: подумки діє в запропонованих обставинах.

Грати, але не заграватися
Але пам'ятай, що за фантазерами потрібне око та око. Якщо малюк занадто вразливий, вжившись в роль, він може уявити себе, наприклад, справжнім суперменом, «полетіти» і з розмаху плюхнутися на підлогу.

Фантазери частіше відчувають страх, бояться залишатися одні в кімнаті або засипати в темряві. Їм ввижається, що шафа - це велетень, а в кутку причаїлося страховисько. Вони прислухаються до шуму і малюють в уяві моторошні історії. Причому викликати жах у дитини може те, що ми, дорослі, вважаємо цілком буденним. Наприклад, скрипучі підлоги в квартирі зверху або витягнута на очах малюка дідусева вставна щелепа.

Щоб малюк відрізняв вигадку від реальності, на допомогу прийдуть такі чарівні слова як «ненасправді», «начебто», «давай уявимо». Адже фантазії не повинні повністю замінювати реальне життя.

Те, що малюк ні за що не хоче виходити з придуманого світу, має стати сигналом для батьків. Можливо, твою дитину щось не влаштовує в реальності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: