Як хвалити дитину, щоб зробити її сильнішою?

Adoption
Date
  • 781 Переглядів
Самооцінку не можна підвищити ззовні. Усі наліпки, подарунки, оцінки, похвали, вподобайки мають тимчасовий ефект. І при цьому формують залежність. А у дитини або дорослого так і не з’являється стійка впевненість у своїх силах, І щоразу доводиться знову й знову научатись «присвоювати» собі результат.

8998_7.png (381.76 Kb)

Я часто помічала: коли розхвалюєш людину, говориш, яка ж вона молодчина, яка розумниця і таке інше, вона нібито навмисно намагається спростувати ці слова, ніби сумніваючись в їхній щиросердності.

Основний принцип — це не лише говорити слова «молодець», «розумниця», а бути щирим і фокусувати увагу на конкретиці, на тому, що саме ми хвалимо-відмічаємо і за що. Власне, це й дає відчуття значущості, цінності зробленого.

Якщо ми наголошуємо на цінності, а далі починаємо наступну фразу з частки «але» — це знецінює все сказане раніше.

Різниця в похвалі і підтримці: підтримка — стає внутрішньою силою. Похвала — тимчасовою підпоркою.

Кілька прикладів:

Похвала: «Молодець! Я пишаюся тобою! Хороший хлопчик/дівчинка».

Підтримка: акцентуємо увагу на тому, що саме «ми підтримуємо», нам важливо назвати, що саме те, що ми вважаємо найціннішим.

Дитина: «Я красиво намалював/намалювала?»
Похвала: «Який чудовий (красивий, талановитий і таке інше) малюнок!»
Підтримка: «Які яскраві кольори! На малюнку і сонце, і веселка, і віконця у будиночку видно! А це, схоже, собака на вулиці! Тобі подобається малювати, так? Це відчувається одразу!»

(Дитина, відчуваючи підтримку, починає захоплено розповідати про те, що намалювала, що їй вдалось, а що далось важко, ділиться своїми планами і таке інше. А коли ми її тільки хвалимо, у неї залишається відчуття деякої незадоволеності, дитина може навіть несподівано чинити опір похвалі).

Дитина: «Я сьогодні отримала 12 балів з математики».
Похвала: «Ти у нас геній!»
Підтримка: «Ти так багато вчився» (як варіант — «тобі цікава математика», «ти розв’язав усі приклади», «а що було найскладнішим?», «тобі було складно, все відволікало — і навіть у таких умовах ти впорався»).

Ще кілька прикладів:

Похвала: «Хороший хлопчик, сам вдягаєш колготки».
Підтримка: «Ти сам, без сторонньої допомоги розібрався і вдягнув колготки! Я навіть не помітила, як швидко ти з цим впорався».
Похвала: «Ти природжений письменник! Краще за всіх у класі пишеш твори!»
Підтримка: «Коли я читала твій твір, я нібито бачила й чула все те, про що ти описуєш: і дзюрчання струмка, і шелест вітру в кронах дерев, я бачила людей, — так влучно і красиво були підібрані слова. Так викласти свої думки і почуття здатні справжні письменники».

Тепер варіанти з «але»:

«Ти так напрочуд добре впорався із завданням! Молодець, але зробив не зовсім акуратно».
Варіант підтримки без частки «але»: «Усі цифри/літери на сторінці стрункі, як дерева у лісі. А ось ці — мов вітер похилив. А тут — калюжа після дощу. Давай витирати?»
«Ти зібрав іграшки, молодець, але не міг би це робити й хуткіше?»
Варіант підтримки без частки «але»: «О! Іграшки були зібрані зі швидкістю спортсмена-супергероя! Ще кілька хвилин — і ти встановив би новий світовий рекорд!»

І ще: коли, дякуючи людині, не просто говориш «спасибі», а вказуєш, за що саме ти їй вдячний, власне подяка стає більш щиросердною, а тому більш значущою й цінною.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:


    Теги: як хвалити дитину


    Система Orphus

    Цікаво також:


    Новини по темі

    Поява онуків часто пробуджує у старшого покоління надмірне бажання керувати процесом виховання, що стає причиною сварок із молодими батьками.

    Як делікатно вказати бабусі на кордони у вихованні вашої дитини?

    Сімейні справи | 08:30, 16.06.2026

    Поява онуків часто пробуджує у старшого покоління надмірне бажання керувати процесом виховання, що стає причиною сварок із молодими батьками.

    Коли мама повністю занурена в догляд за новонародженим, саме батько стає головною опорою та гарантом безпеки для старшої дитини.

    Роль батька у період адаптації старшої дитини до появи другої

    Тато | 06:30, 16.06.2026

    Коли мама повністю занурена в догляд за новонародженим, саме батько стає головною опорою та гарантом безпеки для старшої дитини.

    Після появи в домі немовляти старша дитина раптово може почати пісятися в ліжко, просити суміш із пляшечки або розмовляти дитячим лепетом.

    Регрес у поведінці старшої дитини: чому «дорослий» первісток знову просить пустушку?

    Дитина | 01:20, 16.06.2026

    Після появи в домі немовляти старша дитина раптово може почати пісятися в ліжко, просити суміш із пляшечки або розмовляти дитячим лепетом.

    Поява немовляти неминуче зміщує фокус уваги батьків, що часто провокує у старшої дитини гострі напади ревнощів та образи.

    Пастка дитячих ревнощів: як запобігти суперництву між старшою та молодшою дитиною?

    Дитина | 00:30, 16.06.2026

    Поява немовляти неминуче зміщує фокус уваги батьків, що часто провокує у старшої дитини гострі напади ревнощів та образи.

    Розлучення батьків — це крах звичного світу для дитини, проте правильний підхід дорослих може мінімізувати психологічну травму.

    Коли родина руйнується: як повідомити дитині про розлучення батьків?

    Сімейні справи | 07:30, 14.06.2026

    Розлучення батьків — це крах звичного світу для дитини, проте правильний підхід дорослих може мінімізувати психологічну травму.

    Перетворення вчорашнього слухняного малюка на колючого, замкненого та критичного підлітка — одне з найскладніших випробувань для батьківства.

    Підлітковий бунт: як зберегти контакт з дитиною, яка раптово віддалилася?

    Сімейні справи | 06:30, 14.06.2026

    Перетворення вчорашнього слухняного малюка на колючого, замкненого та критичного підлітка — одне з найскладніших випробувань для батьківства.

    Дитячі тривожні стани можуть виникати раптово й лякати не лише саму дитину, а й батьків. У такі моменти дорослі часто губляться і не знають, як правил

    Чому дитина стала тривожною?

    Дитина | 08:30, 11.06.2026

    Дитячі тривожні стани можуть виникати раптово й лякати не лише саму дитину, а й батьків. У такі моменти дорослі часто губляться і не знають, як правильно діяти. Психологиня Вікторія Сандуляк пояснила, чому головне – не намагатися "зупинити" стан, а б

    Коментарі до новини