Чому жінці варто народити першу дитину до 23 років?

Adoption

Date: 12:10, 28.01.2025 | Категорія: Вагітність та пологи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

677 Переглядів

По-перше, причин для того, щоб відкладати появу дитини в своєму житті, можна знайти десятки. Жити ніде, зарплата маленька, кар’єру треба будувати, встигну ще. Ніколи, одним словом. Потім, правда, раптом виявляється, що вам під сорок і місця немовляті в вашому щільному графіку так і не з’явилося.

3739_3.jpg (22.28 Kb)

По-друге, коли ти молодший, у тебе просто більше сил. Фізично. Тоді вагітність і пологи далися мені дуже легко, єдиний мінус – криві руки акушерок, що наклали шов на невеликий внутрішній розрив так, що його видно й досі. Зараз, я впевнена, було б набагато важче.

По-третє, ти зосереджена на собі. Погляд спрямований всередину. Ні робота, ні кар’єра – ніщо не відволікало мене від того, що відбувалося всередині. Я була зайнята найважливішим.

По-четверте, той факт, що я після народження дитини була зайнята навчанням, роботою та іншими речами з серії зовнішньої реалізації, допоміг мені виростити неймовірно самостійну дитину. Саша цілком в змозі зробити будь-які документи, сходити в поліклініку, щоб здати аналізи або пройти медогляд, дістатися до іншого міста, грамотно скласти список покупок в супермаркеті. І навіть вставати сама вранці навчилася.

По-п’яте, на нас не діє різниця поколінь. Немає розмов в дусі «ось я в твої роки», ні моралі, ні реплік типу «це не музика, це безглузде бум-бум-бум». У нас схожі музичні смаки, ми западає на однакове взуття, ми разом катаємося на велосипедах і разом освоюємо ролики. І я відчуваю себе молодшою. Хоча, може, це і мінус – в свої 40 років не можу позбутися відчуття, що я людина не зовсім доросла, дорослих побоююсь.

По-шосте, ми не просто мати і дочка, ми друзі. Не подруги, а саме друзі, де я – старша і авторитетніша. Я своїй доньці довіряю цілком і повністю. І навіть якщо вона когось вб’є і з’їсть, я буду на її боці, тому що буду впевнена: у неї не було іншого вибору. Сподіваюся, що вона думає так само.

По-сьоме. За це, напевно, мене хтось засудить, але … Річ у тім, я можу дозволити собі не дорослішати. Правда, я до сих пір боюся дуже дорослих тітоньок, які ходять на батьківські збори, знають все про систему Монтессорі і хто в місті краще викладає французьку. Вони здаються такими суворими, а тут легковажна я … Ні, я прекрасно вмію заробляти на життя, планувати витрати, запихати доньку на підготовчі курси і в спортивні секції. Я вмію приймати рішення і нести за них відповідальність. Але все це ні за що не завадить нам побитися подушками, погорланити на американських гірках, розбити коліна, освоюючи скейт, і зробити парні татуювання.

І знаєте що? Це прекрасно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: