Що сина може навчити тільки тато?

Adoption

Date: 11:20, 30.09.2024 | Категорія: Тато [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

434 Переглядів

Хлопчик як особистість, майбутній чоловік і самостійна людина формується під впливом різних постатей (мами, вчителів та вихователів, бабусь та дідусів, тренерів у секції, кумирів та багатьох інших) та суспільства загалом — є речі у його розвитку, які можуть бути придбані лише у контакті з батьком.

7937_2.jpg (26.52 Kb)

1. Перше та основне, що формує в синові батько – це почуття безпеки та захищеності. Так було за всіх часів — сильний і міцний, батько оберігає сім’ю, заступається за дружину та дітей, якщо їх хтось образить, як чоловік першим виходить назустріч загрозі та здатний дати відсіч недоброзичливцю. «Я татові розповім! Він тобі задасть! -» раз у раз чуємо ми від дітей.

Відчуття того, що батько постоїть за мене і вбереже від будь-якого лиха, тому що він може, тому що в нього більше сил ніж у мами, тому що він історично звик це робити народжує в його маленькому синові відчуття безпеки, довіри до світу, в якому хоч би що трапилося — тато прийде на допомогу і все буде добре. А коли хлопчик почувається в безпеці, йому добре і спокійно, він з цікавістю та дослідницькою допитливістю вивчає світ, освоює його, стає дедалі більше знаючим та досвідченим. Саме відчуття власної захищеності дозволяє хлопчику бути активним та проявляти ініціативу – незамінні якості для щасливого життя.

2. Для сина тато – перша і головна людина для наслідування. Саме батько вчить хлопчика поводитися по-чоловічому, показує це на власному прикладі, у повсякденному спілкуванні демонструючи йому, як роблять чоловіки в тих чи інших ситуаціях. Тато — це модель чоловічої поведінки, яку синові вдається уважно розглянути і, як наслідок, добре засвоїти, бо батько поряд, за ним зручно спостерігати, з ним можна багато спілкуватись та «зчитувати» зразок мужності з нього.

Насправді, цей зразок «чоловічого» підростаючому хлопчику важко знайти для себе деінде, тому що в сучасному світі дитину оточують переважно жінки. І саме батько показує хлопчику, що у скрутних ситуаціях чоловіки дають відсіч; що у відносинах з жінкою вони захищають і оберігають; що вони працюють і постійно чимось зайняті в широкому — зовнішньому по відношенню до сім’ї світі — щоб дружина і діти мали гроші, опору, кошти жити добре і благополучно.

3. Знайомлячи сина з позицією, становищем чоловіка у суспільстві, батько вчить його і конкретних способів «чоловічих» дій — тому, як забивати цвяхи, лагодити кран, переносити тяжкості. У школі чи від мами цього не взнаєш. У спілкуванні з батьком розвивається компетентність хлопчика, його можливості володіти необхідними для життя навичками і знаннями.

4. Батько формує у сина почуття самостійності та власної гідності. Це відбувається за рахунок того, що батько, присутній в сім’ї і так само отримуючи увагу матері, як би перешкоджає «злиттю» дитини з мамою, запобігає ситуації, коли мати і дитина повністю зосереджені один на одному, що, за оцінкою психологів, може сформувати у дитині потреба бути поряд з мамою завжди, залежати від неї, завжди користуватися її допомогою та турботою, почуватися невіддільним від мами та боятися самостійності, незалежності.

Включаючись у взаємодію з дитиною, батько постає для неї ще одним люблячим дорослим, який допомагає дитині зайняти своє — особливе місце спочатку в сім’ї, а потім і в світі. Іншими словами, батько окреслює дитині психологічні кордони — дає зрозуміти і пережити оптимальну дистанцію спочатку у спілкуванні з мамою, а потім — з усіма іншими людьми.

Якщо мати любить дитину безумовно, тільки вже тому, що вона є, то батьківська любов — інша. Батько несвідомо стимулює сина на досягнення, освоєння нових знань та навичок, виконання певних обов’язків — визнання яких у сина служить для нього підставою полюбити його. Ось як виразно пише про це один із уславлених психологів ХХ століття Еріх Фромм:

«Батьківська любов — це умовна любов. Її принцип такий: “Я люблю тебе, тому що ти задовольняєш моїм очікуванням, тому що ти виконуєш свої обов’язки, тому що ти схожий на мене”».

5. Закономірними наслідками почуттів власної гідності та самостійності є готовність претендувати на досягнення та прагнути успіху, яку саме батько формує у сина. Отримуючи підтримку батька, хлопчик розуміє: “Я можу, у мене виходить” – і це дозволяє йому йти вперед. Відчуваючи, що батько захистить і допоможе, якщо це необхідно, хлопчик сміливо пробує, претендує, різними способами добивається свого.

Дослідження дитячих психологів показали, що саме спілкування з татом покращує розвиток розумових здібностей дітей, коли вже на інтелектуальному рівні дитина починає бачити більше способів вирішити завдання та активніше прагне довести їх до кінця та дійти правильної відповіді.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: