Чи мають бабусі допомагати своїм дітям з онуками?

Adoption

Date: 07:40, 21.10.2024 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

277 Переглядів

Багато батьків вважають, що участь бабусь у вихованні онуків — наша традиція та показник сімейних цінностей, тому до їх відмови посидіти з дітьми ставляться з нерозумінням та звинувачують у егоїзмі. Чи мають бабусі допомагати своїм дорослим дітям у їхньому батьківстві?

2469_3.jpg (37.38 Kb)

Якщо на канікулах дитину нема з ким залишити — це відповідальність батьків і не привід ображатися на бабусю.

Якщо бабуся не несе юридичної відповідальності за онуків (не є опікуном) — допомагати не повинна.

Однак за відсутністю зобов’язань також стоять стосунки. А в ієрархії «доросла — дитина» за стосунки відповідають завжди ті, хто старший. Якщо бабуся бажає побудувати їх із онуками, то для цього потрібна її участь на всіх етапах їхнього дорослішання. І це не допомога власним дітям, а саме процес побудови окремих стосунків «бабуся — онук».

Бабуся може гуляти з дитиною, відвідувати театри або водити в дитячий садок — все це сприяє встановленню міцного зв’язку.

При цьому дорослим дітям, які народили онуків, спочатку необхідно усвідомлювати свою зону відповідальності: за розвиток, здоров’я, виховання, дорослішання дитини відповідають лише вони.

Даючи життя людині, апріорі необхідно розраховувати на власні сили та ресурси. Ніхто інший не повинен цього робити.

Якщо на канікулах дитину нема з ким залишити — це відповідальність батьків і не привід ображатися на бабусю, яка з якихось причин відмовляється допомагати.

Однак бабусі необхідно розуміти, що у якусь мить, коли вона сама потребуватиме допомоги, цілком можлива відмова і відсутність будь-якої комунікації з онуками. Це буде сигналом не вибудованого контакту як із власними дітьми, так і з онуками.

Приймайте допомогу та турботу бабусі з подякою, але пріоритет виховання залиште за собою.

Первинна та пряма відповідальність виховання дітей лежить виключно на батьках. Давайте сюди ще залучимо бабусь, а якщо жива прабабуся, то нехай вона й займеться вихованням правнуків — вона ж найдосвідченіша…

Закон не зобов’язує бабусь та дідусів зустрічатися зі своїми онуками та допомагати їм. Виховання та утримання дітей — це цілком турбота батьків.

Але з доброї волі їхня допомога безцінна. Звичайно, якщо ви її потребуєте і самі попросили і обговорили межі взаємодії з дитиною.

Давайте будемо адекватними батьками і визнаємо, що допомога, мудрі поради та корисні й дбайливі дії від бабусі цілком прийнятні. Є одна деталь — процес виховання включає елементи авторитету і наставника. Майже кожна мати стикається з тим, що після вихідних у бабусі доводиться «перебудовувати» дітей наново та спрямовувати їх у русло правил внутрішньої системи своєї сім’ї.

Важливо розуміти, що є психологічна системна ієрархія. Дитина вбирає батьківський паттерн поведінки та чує вектор виховання своїх батьків.

Бабусі та дідусі наполягають на тому, що вони «життя прожили» та «їм видніше», а молоді намагаються відстояти свою точку зору та довести, що вони вже самі спроможні приймати важливі рішення. А коли каменем спотикання стають питання виховання онука чи онуки, конфлікт між поколіннями загострюється ще сильніше.

Приймайте допомогу та турботу бабусі з подякою, але пріоритет виховання залиште за собою.

Це нормально — займатися собою, своїми захопленнями, а не бути прив’язаною до маленького онука.

По-перше, одразу хочеться сказати, що питання про зобов’язання у питанні виховання та внутрішньосімейних стосунків не може стояти в принципі. Оскільки ніхто нікому нічого не винен: бабусі під час свого батьківства вже займалися вихованням власних дітей, тому відповідь на питання лежить у площині — хоче чи не хоче дана конкретна жінка присвячувати себе вихованню когось ще, навіть у тому випадку, якщо йдеться про її онуків. Відповідно все залежить від індивідуальних уподобань жінки, її поглядів на життя, виховання, а також стосунків усередині сім’ї.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: