Чому сучасні пари все рідше офіційно оформляють свої стосунки?

У часи, коли наші дідусі і бабусі були молодими, вони одружувалися, а тоді починали жити разом. Тобто, їхні стосунки обов'язково мали бути офіційно оформлені. А сучасні пари все частіше обирають спільний побут без офіційної частини.

Етнологиня Ірина Ігнатенко каже, що людей, які не одружувалися, вважали не просто тими, хто вибився зі звичної картини життя, але й небезпечними для оточення, адже вони нібито однією присутністю на важливих сімейних обрядах, як-от: пологи й весілля — могли “запрограмувати” інших на таку саму “нещасливу” долю.

Ще однією мотивацією укладати шлюб був легальний секс, адже лише після одруження люди могли мати статеве життя. Водночас і затягувати з народженням дітей вважалося поганим тоном: подружжя, що довго не мало дітей, засуджувалося в суспільстві через те, що “не виконало свого призначення”.

І хоча симпатія та кохання молодих мали значення для шлюбу, кінцеве рішення ухвалювалося, опираючись передусім на матеріальний стан родини хлопця та дівчини.

У радянський період вже не існувало гострої фінансової потреби у шлюбі, проте більшість людей жили однаково бідно і могли знайти матеріальну підтримку в шлюбі.

Докторка соціологічних наук Олена Стрельник каже, що в радянські часи вважалося необхідністю вступити в шлюб і створити сім’ю. Подібні стереотипи тиснули на суспільство і змушували людей одружуватися навіть попри відсутність такого бажання.

Роль гендерних ролей у будуванні шлюбних стосунків
Ідеї Просвітництва, покликані внести рівність між усіма людьми, стали причиною лише глибшої прірви між чоловіками та жінками.

Стефані Куц стверджує, що тоді існувала думка про різні потреби й можливості жінок. Згідно з установленими гендерними ролями, існували такі уявлення:

- чоловіки мають бути жорсткими й кмітливими економічними гравцями;
- жінки мають берегти сексуальні та моральні чесноти, розв’язувати соціальні питання;
- чоловіки й жінки отримують доступ до ресурсів, емоцій, навичок і можливостей іншої статі тільки через шлюб.

Ця модель подружжя стала найпоширенішою у 1920-х роках у США, занепала під час Великої депресії та Другої світової війни й знову розквітла протягом післявоєнного економічного злету.

В Україні за часів Радянського Союзу більшість жінок працювали, а залишатися вдома, доки чоловік працює, могла дозволити собі хіба що радянська номенклатурна еліта.

За словами Олени Стрельник, тип взаємин “чоловік — годувальник, жінка — берегиня” поширився в пізньорадянський період. За часів Перебудови стали говорити про те, що жінку треба повернути в родину, адже вона переобтяжена робочими та сімейними ролями.

Тож коли уявлення про гендерні ролі почало змінюватися наприкінці 20 століття, а жінки почали працювати, забезпечувати себе самостійно та відчувати захищеність, зникла необхідність обов’язково виходити заміж, пояснює Наталія Трушина, психологиня та сімейна психотерапевтка.

З іншого боку, сама ідея про закріплені ролі годувальника та берегині може стримувати сучасні пари від вступу у шлюб, розмірковує психологиня. Вони вважають це застарілим ритуалом, який закріплює застарілі ролі.

Сучасним жінкам, які прагнуть досягнути кар’єрних висот, може бути страшно вступати у шлюб, адже це може обмежити їхній розвиток. Це призводить до відкладеного материнства, що став загальносвітовою тенденцією. Проте стереотипні ролі можуть тиснути й на чоловіків, викликати сумніви, чи зможуть вони забезпечити сім’ю.

Тож чому люди не вступають в офіційний шлюб
Сучасні тенденції в стосунках та відсутність обмежень запровадили різні види шлюбу.

Усе більше людей обирає цивільний шлюб — стосунки, що не оформлені юридично. Також існує гостьовий шлюб, коли партнери більшість часу живуть на відстані.

Деякі пари практикують навіть відкритий шлюб, коли партнери домовляються про можливість заводити романтичні стосунки з іншими людьми й це не вважається зрадою.

За словами докторки соціологічних наук Олени Стрельник, саме поняття родини змінилося. Це вже не тільки тато, мама й діти, адже зараз є нормальними сім’ї з одинокою матір’ю чи батьком, а також варіанти транснаціональних чи дистантних сімей.

Дослідження Українське “покоління Z”: цінності й орієнтири показало, що в Україні більшість пар розглядають цивільний шлюб як перехідний етап у стосунках перед укладанням офіційного.

Дехто може вважати неузаконені стосунки виявом несерйозності намірів. Проте психологиня Наталія Трушина каже, що рішення офіційно оформити стосунки не завжди означає відповідальність і серйозність намірів.

Є велика кількість одружених пар, усередині яких мало проявів відповідальності та партнерства, а є пари, які живуть у цивільному шлюбі, але водночас віддані одне одному та всі рішення ухвалюють з погляду “ми”, — каже Наталія Трушина.

За її словами, стосунки пари переходять на рівень сім’ї, коли люди починають мислити новою категорією “що буде корисно для нас”, а не лише “що буде корисно мені”. Офіційний шлюб не завжди автоматично означає розуміння цих речей.

Однак узаконення стосунків має юридичну вагу та дає привілеї. Це і можливість бути спадкоємцем майна чоловіка або дружини, право на аліменти, можливість відвідувати одне одного в медичних закладах і розпоряджатися тілом після смерті тощо.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чому підлітки віддаляються від батьків: психологічні причини

Сімейні справи | 00:30, 13.02.2026

У період дорослішання багато дітей починають змінювати ставлення до батьків. Те, що раніше здавалося природним — тримати маму за руку, просити поради в тата, — раптом стає незручним, навіть дратівливим. Батьки можуть сприймати це як особисту образу а

Коли «любов» стає тягарем: що видає батьків, які шкодять замість підтримки?

Сімейні справи | 19:30, 12.02.2026

Бути мамою чи татом — це не лише про обов’язки. Це про чуйність, довіру й здатність бачити у дитині окрему людину. Але інколи ті, хто мав би бути головною опорою, стають джерелом постійного тиску. І найстрашніше — не завжди це помітно одразу. Багато

Коли діти конфліктують: що варто знати батькам?

Сімейні справи | 07:30, 12.02.2026

Сварки, штовханина або навіть справжні бійки між дітьми — явище неприємне, але нерідке. Зіткнення інтересів, емоційні зриви, нерозуміння меж або просто потреба самоствердитися — усе це може стати причиною дитячого конфлікту. Та як правильно реагувати

Чому сини виростають чужими: типові батьківські промахи

Сімейні справи | 00:30, 12.02.2026

Виховання хлопчика — справа тонка. Ще з малих років він починає формувати уявлення про силу, відповідальність, емоції, стосунки та себе самого. Часто саме батьки, маючи найкращі наміри, припускаються типових помилок, які можуть залишити слід на все ж

Секрети мирного діалогу з підлітком

Школярі | 08:30, 11.02.2026

Підлітковий вік — період стрімких змін, коли дитина шукає себе, тестує межі та прагне незалежності. У цей час батьки часто стикаються з незрозумілою поведінкою, замкнутістю або протестом. Як не зруйнувати зв’язок із дитиною? Як зберегти мир і взаємор

Ознаки, що ваш чоловік — ще дитина

Сімейні справи | 06:30, 11.02.2026

Зовнішність, вік, навіть наявність серйозної роботи — ще не гарантія того, що перед вами емоційно зрілий партнер. Деякі чоловіки, попри свій статус, залишаються у психологічному віці підлітків. Вони можуть здаватися милими, безтурботними та «душею ко

Секрети гармонійних стосунків з мамою чоловіка

Сімейні справи | 08:30, 10.02.2026

Відносини між невісткою та свекрухою часто оповиті стереотипами й напругою. Хоч це й один із найскладніших родинних зв’язків, насправді він може стати джерелом підтримки, мудрості й навіть дружби — якщо знайти правильний підхід.