Бабусина мудрість: «Чому не можна карати дітей?»

Сьогодні ми підготували для вас історію, яка змушує задуматись про материнство і батьківство, при дитинство, яке було у кожного з нас, і як воно вплинуло на все наше подальше життя.

Коли я була маленькою, мама завжди карала мене за будь-які помилки. Чи розсипала я борошно, чи розбила тарілку, забруднила сукню — отримувала за все. При цьому я була з тих дітей, з якими це траплялося без будь-якого поганого наміру.

Якось маму відправили привітати із ювілеєм від імені цеху колишню колегу, яка давно вийшла на пенсію. Оскільки мене не було з ким залишити, довелося йти з мамою.

Бабусі було років 75, напевно, і в стінці у неї стояв чудовий порцеляновий сервіз з маленькими братиками. Для гостей, як годиться. Господиня вирішила напоїти нас чаєм, і я, поки крутилася поруч, намагаючись допомагати, розбила одну з цих чашок.

Моя мама дала мені ляпас і почала кричати. Я плачу, боячись нової тріщини, губа сіпається. Тут бабуся мене взяла за плече, відвела від мами, а їй сказала:

– Перестань кричати на дитину. Що тут страшного? А якби чашку ти розбила, мені теж треба було на тебе накричати?

Мама зніяковіла і промовчала. Бабуся продовжувала:

— Фарбований шматок скла не вартий ні сліз дитини, ні твоїх нервів. Подумаєш, був сервіз на шість чоловік, а став на п’ять. Та до мене у житті більше трьох не прийдуть. А навіть якщо прийдуть, що зі звичайних чашок не поп’ють?

Потім вона дістала нову чашку і як ні в чому не бувало налила чаю.

А коли ми зібралися додому, бабуся загорнула в газету блюдце, що залишилося без пари, і простягла мені. Зараз я не пам’ятаю, як її звали, але цей урок запам’ятався і мені, і мамі – на все життя.

Хоча, звичайно, вона мені в цьому не зізнавалася. Її вже немає в живих, а блюдце стоїть у мене в квартирі. І коли мої діти пустують, погляд падає на тонке стебельце братиків і вже не хочеться ні кричати, ні брати в руки ремінь.

Автор: Невідомий

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Пастка «емоційного донорства»: чому один з партнерів вигорає швидше?

Сімейні справи | 00:30, 21.06.2026

У багатьох парах один із партнерів роками бере на себе роль емоційного контейнера, що неминуче веде до його психологічного виснаження.

Коли почуття гаснуть від втоми: що таке емоційне вигорання в парі?

Сімейні справи | 08:30, 20.06.2026

Хронічний стрес, побутова рутина та нескінченні обов'язки можуть призвести до стану, коли партнери більше не відчувають нічого, крім повної байдужості.

Емоційна безпека в парі: як створити простір, де не страшно бути слабким і справжнім?

Сімейні справи | 07:30, 20.06.2026

Найміцніший шлюб тримається не на палкій пристрасті, а на глибокому відчутті психологічної безпеки поруч із коханою людиною.

Як навчитися чути партнера та наповнювати його «емоційну посудину»?

Сімейні справи | 06:30, 20.06.2026

Часто партнери щиро люблять один одного, але почуваються самотніми лише тому, що розмовляють на абсолютно різних емоційних мовах.

Як парі висловлювати невдоволення без образ і руйнації стосунків?

Сімейні справи | 01:20, 20.06.2026

Конфлікти є в кожній парі, проте одні партнери після сварки стають ближчими, а інші — роками накопичують токсичні образи.

«Я працюю, а ти сидиш вдома»: як приборкати фінансовий аб'юз та докори з боку чоловіка?

Сімейні справи | 19:30, 18.06.2026

Фрази у стилі «я ці гроші важко заробляю, а ти витрачаєш їх на дурниці» — це перші тривожні дзвіночки економічного насильства в родині.

Як жінці зберегти психологічний комфорт, коли заробляє лише чоловік?

Мама | 08:30, 18.06.2026

Необхідність щоразу просити гроші навіть на дрібні особисті потреби викликає у молодих мам почуття приниження, тривоги та втрати контролю над власним життям.