Вчені з'ясували, що кохання робить з нашим мозком

Adoption

Date: 08:00, 28.12.2022 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

10274 Переглядів

Дослідження показує, що закоханість вражає як наше серце, а й повністю захоплює мозок.

4137_3.jpg (25.06 Kb)

Існує думка, що закоханість вражає наше серце, проте вчені вважають, що це не зовсім так. У новому дослідженні вчені вирішили з'ясувати, що відбувається з нашим мозком, коли ми повністю віддаємося цьому почуттю, пише Live Science.

За словами доцента нейробіології Медичної школи Університету Джона Гопкінса в Балтіморі Гюля Делена, закоханість пов'язана з вивільненням ключових хімічних речовин із певних ділянок мозку. Однією з таких ділянок є гіпоталамус — багатофункціональна ділянка розміром із мигдалеподібний м'яз глибоко всередині нашого мозку, який і виділяє гормон окситоцин, або те, що вчені називають "хімічною речовиною кохання".

Окситоцин – особливий гормон, який сприяє нашому зближенню з іншими живими істотами. Наприклад, він вивільняється під час пологів, грудного вигодовування, оргазму й обіймів.

За словами Делена, перше, що варто прояснити в цьому дослідженні, — те, що ми маємо на увазі під любов'ю. Наприклад, у греків було шість різних слів для позначення "різних видів кохання" — від сексуальної пристрасті до дружби і глибокої любові до людства. Так само, як ми відчуваємо різні батьківські, дружні чи романтичні почуття — наше "кохання" по-різному виглядає в нашому мозку.

Дослідники з'ясували, що всі ці почуття по суті пов'язані з однією і тією ж хімічною речовиною мозку, проте залежно від характеру почуттів вони походять з різних нейронів і нервових клітин.

У процесі дослідження Делен із колегами з'ясували, що романтичне кохання прокидається у великоклітинних або більших нейронах у гіпоталамусі, тоді як інші форми кохання виникають у парвоцелюлярних або дрібніших нейронах. Однак не тільки розмір має значення — вчені з'ясували, що романтична закоханість вивільняє від 60 до 85 тисяч молекул окситоцину, тоді як будь-який інший вид кохання — лише від 7 до 10 тисяч молекул окситоцину. Ба більше, вчені з'ясували, що навіть після вивільнення ці молекули поводяться по-різному, залежно від характеру почуттів.

Дослідження показує, що коли окситоцин залишає клітини романтичного кохання, він потрапляє в наш кровотік і циркулюючу спинномозкову рідину, яка омиває мозок. До того ж, коли він стикається з клітинами, що мають окситоцинові рецептори (надниркові залози, матка, молочні залози, мозок), він зв'язує та активує їх. Реакція рецепторів залежить від органу і може проявлятися в лактації, пригніченні стресу, почутті кохання або викликає прихильність та ейфорію.

За словами Делена, по суті, велике романтичне кохання заповнює весь наш мозок і притуплює "здоровий глузд" — ось чому нам усе бачиться в рожевому світлі і ми часом не помічаємо недоліків коханих.

Цікаво, що коли окситоцин залишає клітини платонічного кохання, він доставляється лише до певних синапсів у головному мозку і не потрапляє у кровотік.

Важливо зазначити, що дослідження доктора Делена та його колег обмежилося лише вивченням кохання у мозку гризунів. Справа в тому, що сканування мозку, наприклад, функціональна МРТ, здатна відстежувати лише потік крові у певних місцях головного мозку людини, проте не може визначити окремі нейрони, пов'язані з любов'ю.

У процесі дослідження вчені використовували генно-інженерних мишей, у яких певні нейрони були підсвічені за допомогою контрасту, що дозволило вченим простежити, як кохання впливає на мозок.

В іншому дослідженні професор психологічних наук Університету Міссурі Сандра Лангесланг із колегами вивчили, як кохання змінює наш мозок у режимі реального часу. Вони провели сканування мозку та з'ясували, що частини мозку отримують більше кисню, коли люди бачать фото своїх коханих. Крім того, вчені з'ясували, що наш мозок активізується набагато сильніше, коли ми бачимо фото свого партнера, а не просто знайому людину.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: