Про шкоду втручання батьків у творчість дитини

Щоби створити для дитини дивовижну атмосферу, яка буде пробуджувати в ній спонтанне натхнення й потребу в самовираженні, батьки повинні знати про існуючі форми небажаного втручання в улюблені заняття дітей. Надзвичайно делікатним моментом у даному випадку є коментарі дитячих малюнків, оскільки необмірковане висловлювання здатне неусвідомлено налякати дитину, і вона може сприйняти його як щось погрозливе й нищівне.

«Що це ти намалював?»

Ставити дитині запитання «Що це?» – те ж саме, що сказати: «Я ніяк не можу зрозуміти, що ти намагався намалювати. Оскільки я не розумію, твій малюнок неправильний і невдалий. Ти не впорався із зображенням». Діти просто не знають, що ви можете не зрозуміти того, що вони створили, адже їхні образи здаються їм абсолютно очевидними й точними. Самі ж вони за природою своєю не схильні оцінювати свою роботу, якщо їх не примушують до цього інші люди.

Запитання «Що це?» завжди розчаровує й засмучує дітей, у подальшому вони намагаються уникнути подібних зауважень, малюючи те, що від них очікують, і намагаючись відтворити зображення точно й достовірно, утрачаючи радість від самого процесу, а також свободу відчувати та творити. Хоча ваші наміри можуть бути найкращими, запитання «Що це?» демонструє неповагу до світу дитини. Ваше звернення з вимогою визначити й назвати те, що зробили діти, висловлене замість того, щоби спостерігати та схвалювати, сприймається ними як заперечення їхньої реальності.

«Навіщо ти це намалював?»

Запитання «Навіщо, чому?» звучить для дитини дуже тривожно. Діти, діючи спонтанно, утілюють різні образи із власного світу мрій, пливучи туди, куди кличе їх натхнення. Чесно слідуючи своїй інтуїції, вони малюють те, що не можуть пояснити й висловити словами. Наприклад, якщо спитати дитину: «Чому ти не намалювала дівчинці шию?» – вона, швидше за все, не зможе знайти переконливу причину й засмутиться. Або відповість вам нещасним голосом: «Я забула». Можливо, дитина ніколи не малює шиї в людей, висловлюючи тим самим свої почуття щодо сприйняття тіла людини.

Дитина прислухається до своєї інтуїції, яка є силою, що об'єднує й гармонізує. Коли батьки питають схвильованим голосом: «Чому ти забула намалювати шию?» – це забирає в дитини впевненість у спонтанному самовираженні й порушує природну еволюцію її творчого процесу. Такими словами батьки ставлять бар'єр на творчому шляху дитини, даючи їй зрозуміти, що її інтуїція не заслуговує довіри.

«Розкажи мені щось про свій малюнок»

Попросити дитину «Розкажи мені» – усе одно, що попросити її покинути свій невербальний світ, повний можливостей для самовираження, і змусити ритись у своїй голові, щоб задовольнити цікавість дорослого. Це одне з основних порушень і перешкод творчому процесу. При цьому свобода, таємниця і спонтанне, невимушене дослідження зникають просто миттєво. Це питання спокушає дитину дати дорослому саме те, що він хоче. Тому діти часто вигадують історії, щоб догодити дорослим і, на жаль, відмовляються від захоплюючого процесу створити щось у відповідності зі своїми власними фантазіями.

Коли діти дійсно будуть готові й захочуть розмовляти, висловивши свої почуття за допомогою творчості, вони зроблять це спонтанно.

Діти розкриються швидше, якщо ми не будемо втручатись в їхню роботу, а підтримуватимемо атмосферу безпеки й розуміння. Часто, коли діти розповідають про своє життя, їхні одкровення не пов'язані безпосередньо з намальованими зображеннями, і в той же час такий добровільний контакт дуже важливий і дає батькам можливість ще більше зблизитися зі своїми дітьми.

Кращий спосіб підтримки дітей – дозволити їм невербальне вираження творчості з її загадками й таємницями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Що робити батькам, якщо дитина забуває про повагу?

Сімейні справи | 09:30, 18.09.2025

Дитяче хамство — це не просто невинна пустощі чи спроба привернути увагу. У багатьох випадках грубість і зухвала поведінка вказують на глибші проблеми: дефіцит емоційного контакту, відсутність меж, нехтування прикладом дорослих. Батькам важливо не ли

Як не втратити любов у сірих буднях?

Психологія | 08:30, 18.09.2025

Сімейне життя — це не завжди романтичні вечори та обійми на заході сонця. Часто це будні з ранковим поспіхом, нескінченними справами та розбитими тарілками (іноді — не лише в прямому сенсі). Але щаслива пара — не та, в якої все ідеально, а та, що вмі

Як батьківські страхи формують емоційний світ дитини?

Сімейні справи | 11:20, 17.09.2025

Діти з перших років життя уважно вбирають усе, що відбувається навколо. Вони ще не розуміють, що таке «тривожність», але чудово відчувають, коли мама чи тато постійно напружені, метушливі або стривожені. Батьківські хвилювання, навіть якщо вони не оз

5 шкідливих порад для турботливих батьків

Сімейні справи | 10:30, 17.09.2025

Здоров’я дітей — найцінніше, що можуть мати батьки. Але іноді, бажаючи добра, дорослі самі несвідомо шкодять. Щоб привернути увагу до небезпечних звичок у вихованні, подаємо їх у формі шкідливих порад. Не сприймайте їх буквально — це навпаки перелік

Як правильно сформувати сімейні цінності у дитини?

Сімейні справи | 01:20, 17.09.2025

Виховання поваги до сімейних цінностей у дитини вимагає уваги, терпіння та послідовності. Нижче наведені кроки, які допоможуть батькам у цьому важливому процесі.

5 речей, які роблять батьки успішних дітей

Сімейні справи | 13:00, 15.09.2025

Ці батьки не змушують – вони надихають, дозволяють помилятись, і, що важливо, мотивують дитину у спосіб, що відповідає її мріям.

5 причин, чому батькам варто іноді дозволяти дітям нудьгувати

Сімейні справи | 10:30, 15.09.2025

У час, коли гаджети не дають дітям нудьгувати, саме нудьга стає необхідним відпочинком для дитячого мозку та душі.