Хто винен у сімейних сварках?

Є люди, які емоційно маніпулюють, живляться конфліктами і з задоволенням використовують їх для отримання уваги та егоїстичного панування над іншими; але переважна більшість людей насправді прагне ладнати з близькими. Подружні пари обмінюються шлюбними обітницями не для того, щоби протягом усього життя брати участь у сімейних скандалах або вести домашні війни. Коли сімейні пари приходять до мене на консультацію, це завжди відбувається тому, що вони опинились у конфлікті, з якого обидві сторони прагнуть вийти. Вони хочуть мати добрі стосунки. Їм не подобається постійно сваритися.

Подружні пари обмінюються шлюбними обітницями не для того, щоби протягом усього життя брати участь у сімейних скандалах або вести домашні війни. Коли сімейні пари приходять до мене на консультацію, це завжди відбувається тому, що вони опинились у конфлікті, з якого обидві сторони прагнуть вийти. Вони хочуть мати добрі стосунки. Їм не подобається постійно сваритися.

Чому миролюбні люди, не схильні до конфліктів, потрапляють у тенета нескінченних сварок, від яких немає порятунку? Вся справа втому, кого ми у цьому звинувачуємо. Наприклад, я маю погану звичку, потрапивши у конфліктну ситуацію, одразу припускати, що це сталося, бо інша людина нерозумна. Я знаю, що це не я почав цю боротьбу, і не шукаю аргументів. Тому мені здається, що інша людина палко прагне створити конфлікт. Я не хочу брати в ньому участь і відступаю, але конфлікт якимось чином розвивається. Отже, винна інша людина, бо як інакше почався цей безлад і чому він триває? І в той самий час, як я думаю про це, інша людина, своєю чергою, звинувачує мене, вдаючись до таких самих аргументів.

У шлюбі подружжя опиняється у пастці цієї логіки і в кінцевому підсумку звинувачує у конфлікті одне одного. Кожен при цьому переконаний, що це не він його розпочав. Як казав Оскар Вайлд: «Питання не в тому, виграв ти чи програв, а в тому, кого ти вважаєш відповідальним». Спойлер: коли чоловік і дружина звинувачують одне одного, програють обоє. Коли ми відчуваємо, що нас звинувачують, ми почуваємося ізольованими і прагнемо захищатися. Ми відчуваємо, що нас атакують і не розуміють, і це створює умови, за яких вирішення конфлікту стає неможливим. Звинувачення роблять його персональним, і це породжує бездіяльність. Коли хтось звинувачує тебе, він немов каже: «Я не можу змінитися, поки ти не змінишся». Руху немає. Прогресу немає.

Отже, кого звинувачувати подружжю, яке свариться? Я припускаю, що коли ми відчуваємо необхідність висловити звинувачення, краще звинуватити саму проблему, погодившись, що це аномалія, яку потрібно усунути, загадка, яку потрібно розв’язати. Що пішло не так? Причиною було неправильне спілкування? Помилкове припущення? Не ті слова у невідповідний час? Це відволікає увагу від негативної особистої атаки і переключає її на позитивний, спільний підхід. У шлюбі ви — команда. Ви виграєте разом — або ж програєте. Ваша мета — спільно вирішити проблему. Коли йдеться про конфлікт, потрібно досліджувати відмінності, а не дефекти. Пара, що орієнтується на відмінності, вийде з процесу сильнішою, з новими знаннями про те, як ставитися одне до одного.

Будь-яка пара може скористатися цією порадою. Прийміть найкраще одне від одного. Не відкривайте кримінальних справ одне проти одного — звинувачуйте ситуацію замість робити конфлікт особистим. У люблячих, відданих стосунках конфлікт ніколи не виникає зі злості. Завжди пам’ятайте про це. Набагато ймовірніше, що конфлікт виникає через проблеми у спілкуванні або помилкові припущення, і це можна вирішити за допомогою терпіння і розуміння.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Дії батьків, що підривають впевненість дитини в собі

Сімейні справи | 08:30, 14.02.2026

Самооцінка формується змалечку, і саме батьки закладають її основу. Проте деякі їхні слова та вчинки можуть несвідомо завдавати шкоди, змушуючи дитину сумніватися у власній цінності.

Як впоратися з непростим періодом у дитини?

Сімейні справи | 07:30, 14.02.2026

Багато батьків стикаються з непростою поведінкою малюка у віці трьох років. Це природний етап розвитку, коли дитина починає усвідомлювати свою особистість, виявляти незалежність і протестувати проти встановлених правил. Як реагувати на такі зміни і д

Як бабусі можуть ускладнювати виховання онуків?

Сімейні справи | 01:30, 14.02.2026

Виховання дитини – це складний і багатогранний процес, у якому беруть участь не лише батьки, а й інші члени сім’ї, зокрема бабусі. Їхня роль може бути надзвичайно важливою: вони передають традиції, дарують тепло і турботу. Однак не всі бабусі сприяют

Що не варто казати дитині, навіть коли ви роздратовані?

Сімейні справи | 00:30, 14.02.2026

Кожен з нас може втратити самовладання, особливо у складні моменти виховання. Однак деякі слова, сказані у гніві, можуть залишити глибокий слід у дитячій душі.

3 знаки зодіаку, які розкриваються у батьківстві

Сімейні справи | 06:30, 13.02.2026

Дехто мріє про дітей ще з юності, інші знаходять у цьому сенс життя вже пізніше. Але є знаки зодіаку, яким материнство або батьківство дається настільки природно, ніби вони народжені для цієї ролі. Вони інтуїтивно відчувають потреби дитини, вміють вс

Чому підлітки віддаляються від батьків: психологічні причини

Сімейні справи | 00:30, 13.02.2026

У період дорослішання багато дітей починають змінювати ставлення до батьків. Те, що раніше здавалося природним — тримати маму за руку, просити поради в тата, — раптом стає незручним, навіть дратівливим. Батьки можуть сприймати це як особисту образу а

Коли «любов» стає тягарем: що видає батьків, які шкодять замість підтримки?

Сімейні справи | 19:30, 12.02.2026

Бути мамою чи татом — це не лише про обов’язки. Це про чуйність, довіру й здатність бачити у дитині окрему людину. Але інколи ті, хто мав би бути головною опорою, стають джерелом постійного тиску. І найстрашніше — не завжди це помітно одразу. Багато