Як прийняти той факт, що дитина нічого вам не винна?

Adoption

Date: 12:00, 24.02.2022 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

1411 Переглядів

Багато батьків народжують дітей лише тому, щоб отримати фінансову допомогу. Це дуже прикро і сумно. А потім поводяться з дітьми, як з прислугою, адже "ти маєш бути вдячним мені за те, що я дала(в) тобі життя!" Ну і на старості чекають, що діти будуть їх обслуговувати і дбати про них. Але запитайте себе: "Чому, власне, дитина вам щось винна?" Вона на світ не просилася! Зачати її - було вашим рішенням. Народити її - було ваше рішення! Лише ви несете за нього відповідальність. Не перекладайте її на плечі дітей.

1432_5.jpg (37.02 Kb)

Ми всі чули фразу про склянку води в старості. Чому вона більше не є актуальною? Чи можна сказати батькам просте "ні" та перестати жити їхніми інтересами? Як зрозуміти, де знаходиться межа між вдячністю, любов'ю та принесенням свого життя на вівтар батьківських бажань?

Дружба батьків та дітей
Не завжди батьки – єдині люди на світі, з якими можна поділитися чимось особистим чи покластися на них. Існують різні сім'ї, де батьки стали важливою частиною життя дитини, а в інших панує нерозуміння і відсутня любов та підтримка. Потрібно подивитися на ситуацію тверезо: ви росли в любові, вас оберігали і підтримували батьки, і ваша вдячність – це природне та невимушене почуття. А ось обожнювати батьків лише тому, що вони є і жити заради їхніх бажань - як мінімум, неправильно. Якщо у вашому житті була критика, яка боляче ранила, неможливість довіри, фізичне чи моральне насильство, якщо ви не отримали підтримку в дитинстві, то чому ви повинні надавати її самі?

Коли людина має друзів, вона добровільно погоджується прийти на допомогу, так і з батьками, це має бути виключно добровільне рішення. Які можуть бути зобов'язання, якщо батьки все життя тримали дистанцію і були чужими дитині? Не підтримували дитину в її прагненнях, постійно засуджували, усе їм було не так... Народження дитини – добровільний вибір батьків! Дуже часто батьки маніпулюють дітьми фразою на кшталт "Ночами не спала, тебе ростила, терпіла, де ж твоя подяка?" Але хіба це не був добровільний вибір? Хіба не є природними такі речі, як виношування дитини, процес народження та догляд за дитиною (за СВОЄЮ дитиною)? Як правило, претензії до дитини з'являються, коли від неї очікують якихось дій та вчинків, покладених на дитину. Як можна вимагати "розплачуватися" за любов і за природний хід речей у сім'ї?!

Час
Коли дитина стає центром всесвіту батьків, вони не мають жодних захоплень та інших турбот, то надалі можуть початися закиди у бік дитини, що вона не зосереджується на своїх батьках, що не проводить з ними стільки часу, як вони з нею, коли вона була малою, або як би їм того хотілося. Щоб не розчаруватися гірко у шлюбі, не залишитися біля розбитого корита з нездійсненими надіями, батькам слід прийняти той факт, що дитина виросте і піде своєю дорогою, і вона не може бути "клеєм" у відносинах матері та батька, і це не її проблема, а виключно батьків.

Розбиті надії
Батьки можуть приховати образу за те, що через дитину вони щось втратили у своєму житті: можливості кар'єрного зросту, захоплення, які закинули через дитину. Дитина неспроможна повернути цей "загублений час"! Звичайно, перші роки життя малюка вимагають багато часу і зусиль, але як потім розпоряджаються часом і своїм життям батьки, залежить тільки від них. Якщо батьківство з самого початку було тягарем і не приносило задоволення, то образа буде накопичуватися і надалі виллється в закиди та нерозуміння проблем дітей.

Помітити найцінніше
Що може дати дитина своїм батькам на самому початку: свою любов, обійми, обожнювання, перші малюнки та слова. Потрібно мати сили та розуміння, щоб помітити те, що робить для батьків дитина. Якщо батьки думають, що забезпечення базових потреб - головне, що потрібно дитині і такі дрібниці, як емоції, спілкування, прояв уваги і вираження любові - неважлива річ, то варто бути готовими, що дитина, подорослішавши, не буде прив'язана до батьків. Можливо, вона матеріально забезпечуватиме батьків, вважаючи це своїм обов'язком, але прояву почуттів не буде і така людина уникатиме живого спілкування.

Я знаю, ким ти станеш
У жодному разі не можна жертвувати своїми мріями в ім'я сімейних стосунків та очікувань. Це все породить образу та розчарування. Батьки можуть спрямовувати, говорити вам про свої бажання, але вибір шляху дитини стоїть лише за нею. Якщо дитина буде з дитинства робити тільки те, що кажуть батьки, то вона виросте невпевненою в собі людиною, яка не знає, чого вона хоче. Необхідно надати дитині свободу вибору життєвого шляху, поважаючи цей вибір.

Як стати дитині другом? Любити її без очікування, що вона повинна вам дати щось натомість. Підтримувати, не сміятися з неї, не зриватися на ній, коли у вас поганий настрій. Будьте поряд, захищайте її, слухайте і прислухайтеся, і тоді, років через тридцять, вона буде з радістю поспішати до вас додому, щоб просто обійняти та побути поряд.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: