Помилки батьків, які не дають дітям стати лідерами

Adoption

Date: 07:00, 05.07.2021 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

5712 Переглядів

Експерт із лідерства, автор психологічних бестселерів Тім Елмор під час своїх досліджень визначив типові помилки батьків, які завчасно програмують у дітях невпевненість, а також обмежують їхні шанси стати щасливими. Елмор розповідає про ці помилки та про те, що варто робити, щоб більше їх не допускати.

2201_12.jpg (28.29 Kb)

Батьки часто руйнують майбутнє своїх дітей, навіть не зауважуючи цього. Експерт із лідерства, автор психологічних бестселерів Тім Елмор знає, як припинити це робити.

Отож почнемо із того, в чому полягають помилки батьків.

1. Батьки не дозволяють дітям ризикувати
Ми живемо у світі, де на кожному кроці є попередження про небезпеку. Нам здається, що безпека — головне; ми боїмося втратити своїх дітей і робимо все заради їхнього захисту. Звісно, це наше завдання. Однак у такий спосіб ми ізолюємо їх від здорового ризику, і це має зовсім протилежний ефект.

Європейські психологи з'ясували, що якщо дитина не грається на вулиці, і батьки не дозволяють їй навіть колінце подряпати, то в дорослому віці вона страждатиме від фобій. Дітям потрібно впасти не раз, щоб зрозуміти, що це нормально. Підлітку потрібно розійтися з дівчиною (хлопцем), щоб відчути емоційну зрілість, якої вимагатимуть тривалі стосунки. Якщо батьки усувають ризик із життя своїх дітей, то, імовірніше, у майбутніх лідерах бачитимемо зарозумілість і низьку самооцінку.

2. Батьки надто часто приходять на допомогу
Сучасна молодь не володіє навичками, які були притаманні дітям і підліткам 30 років тому. А все тому, що дорослі втручаються й одразу перебирають на себе їхні проблеми. Коли ми надто швидко приходимо на допомогу, оточуємо дітей надмірною увагою, то позбавляємо їх необхідності самостійно долати труднощі й вирішувати проблеми. Цей підхід ігнорує суть лідерства: підготувати молодь до того, щоб вона справлялась з труднощами без допомоги. Рано чи пізно діти звикають, що хтось їх завжди виручить і владнає наслідки неправильних вчинків. Однак реальний світ функціонує зовсім по-іншому, тому така поведінка не дає нашим дітям стати компетентними дорослими.

3. Батьки надто легко захоплюються дітьми
Рух за зміцнення самооцінки почався ще з покоління бебі-бумерів, а у 1980-ті він пустив коріння й у школах. Відвідайте шкільний матч, і побачите, що майже кожен вважається переможцем. Усі учасники повинні отримати приз. Таке ставлення, звісно, дає дітям відчути себе особливими, однак дослідження свідчать, що цей метод має свої побічні ефекти. Зрештою, малеча звикає, що батьки — єдині, хто вважають їх геніями, навіть коли інші мовчать. Вони починають сумніватися в об’єктивності батьків; спочатку все це виглядає приємно, однак зв’язок із реальністю розривається.

Коли ми надто легко й охоче кричимо від захвату й ігноруємо неправильну поведінку, діти вчаться шахраювати, перебільшувати й брехати, уникати незручної дійсності. Адже вони, банально, не готові до зустрічі з нею.

4. Почуття провини не дозволяє виховати лідерство
Дитина не зобов’язана любити вас кожну хвилину свого життя. Вона може впоратися з розчаруванням, однак не подужає наслідків того, що її розпещують. Кажіть дітям "ні" чи "не зараз" — нехай боряться за те, що по-справжньому цінують і що їм потрібно. Ми, як батьки, схильні давати їм бажане як винагороду, особливо, якщо дітей кілька. Коли в одного щось виходить добре, хвалити й нагороджувати лише його здається не зовсім справедливим. Це не реалістичний підхід, який не дає дитині розуміння, що успіх залежить від наших дій і хороших вчинків.

Не вчіть дітей, що за хорошою оцінкою обов’язково буде похід до магазину. Якщо стосунки засновані на матеріальних нагородах, діти не матимуть ані внутрішньої мотивації, ані любові до вас.

5. Батьки не діляться своїми помилками
Нормальні підлітки завжди хочуть розправити крила, спробувати щось самостійно. Ми повинні дозволяти їм, однак це не означає, що ми також повинні допомагати знайти курс у цих бурхливих водах. Розкажіть їм про помилки, яких допускалися в їхньому віці та у схожих ситуаціях. Тільки говоріть про них так, щоб допомогти зробити правильний вибір. (Уникайте "негативних уроків", пов’язаних із курінням, алкоголем, наркотиками тощо).

Окрім того, діти повинні бути готовими до невдач, так само як усвідомлювати наслідки власних рішень. Розкажіть, як почувалися, коли мали схожий досвід, що вами рухало, чого навчилися в результаті. Ми не просто впливаємо на своїх дітей, ми повинні бути найкращими прикладами поведінки для них.

6. Батьки плутають інтелект, обдарованість і впливовість зі зрілістю
Інтелект часто використовується як показник зрілості дитини, як результат, батьки гадають, що розумна дитина готова вступити до цього світу. Це не так. Деякі спортсмени й молоді голлівудські зірки, наприклад, демонструють неповторний талант, але все ж потрапляють у публічні скандали. Хоча обдарованість і присутня в одному з аспектів життя дитини, не робіть із цього висновок, що вона проявляється і в усіх інших. Немає якогось чарівного віку, у якому всі стають відповідальними, не існує й перевірених правил, коли саме сину чи доньці потрібно дати певну свободу. Однак є проста порада: спостерігайте за їхніми однолітками. Якщо бачите, що ті самостійно роблять більше аніж ваші діти, можливо, ви відтягуєте час їхньої самостійності.

7. Батьки самі не знають, чого очікують від дітей
Наш батьківський обов’язок — показати приклад того життя, якого бажаємо й нашим дітям. Допомагати їм бути сильними, надійними й відповідальними за власні слова та вчинки. Потрібно почати з повної відвертості у висловлюваннях: "брехня заради спасіння", зрештою, видасть і вас.

Спостерігайте за собою: як робите етичний вибір у дріб’язкових ситуаціях, коли навколо є інші люди, адже ваші діти також можуть це помітити. Якщо ви, наприклад, не обманюєте, для них це теж стане неприпустимо. Продемонструйте, як можна безкорисливо й радісно виконувати волонтерську роботу. Змінюйте людей і міста, де буваєте, на краще, і ваші діти самі почнуть так робити.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: