кщо узагальнити проблему, "колективний" клієнт намагається намацати межу, до якої ще можна терпіти.
І коли будь-які зусилля щодо збереження стосунків можуть вважатися марними. Та ще й аби хтось "дозволив" зробити крок у той чи інший бік. І, відповідно, взяв відповідальність за наслідки.
Одного для всіх рецепту, звісно, бути не може. Тож розгляньмо типові ситуації.
Кохання з багатьма невідомими
Найпоширеніша - закінчилося кохання. Тобто раніше були гарні слова і вчинки, різноманітний секс, зараз все стало буденним і нецікавим.
На професійному "жаргоні" - дав збій емоційний рівень. Але ж у світі емоцій закони арифметики не працюють. Тому претензії до партнера виглядють причіпками. Не звинувачувати ж його в тому, що поцілував двічі, а не п'ять разів. І вже точно через це не варто розлучатися.
Стосунки, ймовірно, перейшли на наступний за романтичним - стабільніший рівень плато. Вони не стали гіршими, навпаки - відійшли від переважно зовнішніх проявів, поглибилися.
Або ж - не в коханому справа, це ви "охололи". На нього ж лише проектуєте власний стан, не бажаючи почуватися винною.
Швидше за все, кохання для вас - це насамперед яскраві емоції, які ви відчуваєте в присутності "коханої" людини. Сама ж вона може вам навіть не подобатися. Або так і залишитися невідомою.
Тобто ви намріюєте собі ідеал, під який намагаєтеся "підігнати" когось. Коли ж виявляється, що він не відповідає очікуванням (а так буває в більшості випадків), впадаєте у відчай. Мовляв, знов не принц!
Це приклад типової дитячої установки - стань таким, як я хочу. Тож дорослішайте, тобто переносьте центр уваги з власної персони на навколишній світ і сприймайте його з цікавістю.
Розрив з одним коханим і пошуки іншого у цьому випадку нічого не дадуть, бо шукати любові, тобто здатності захоплено сприймати іншого й інакшого, треба в собі.
Валіза без ручки
Інша річ - коли помічаєте, що у спільному човні веслуєте переважно ви. Тобто виявляєте ініціативу, ухвалюєте важливі для родини рішення і самі ж їх виконуєте. Чоловік при цьому в кращому разі - з усім погоджується і не заважає.
Так трапляється з парами, у яких хтось один протягом спільного життя продовжував розвиватися як особистість.
Інший же вважав, що вже зробив достатню інвестицію у стосунки - у вигляді себе - і заспокоївся.
Таким символом може бути не лише чоловік, котрий вічно лежить на канапі, а й жінка, яка вирішила, що реалізувалася, вийшовши заміж і народивши. Тут уже домовленості навряд чи стануть у пригоді, бо наявний світоглядний розкол.
Активніший партнер розглядає родину лише як частину, хоч і вагому, свого розмаїтого світу. Інший же сприймає такий інтерес до життя мало не як зраду. Починаються образи, ревнощі, нерозуміння один одного.
Якщо ви той, кому треба більше, а змінити свою "половину" не виходить, можливо, краще буде вийти з відносин. Бо далі буде синусоїда із нудьги і з'ясовувань стосунків, що не приносять розради. Коли ж ви впізнали себе у жертовній фігурі, якій вічно щось не додають, можливо, час вийти за звичне коло хатніх справ?
Розлучитися з ним чи з собою?
Багато людей ладні йти на будь-які поступки через різноманітні страхи і фобії.
Жінки найбільше бояться опинитися самотніми, нікому не потрібними.
Запитую: а краще буде залишитися зовсім без себе?
У відповідь на здивування - кажу: якщо довго робити те, що не хочеться, ще й постійно притлумлювати гнів, роздратування, образу, можна взагалі "забути", як почуватися задоволеними і щасливими.
Інший страх - як можна покинути або залишити без батька дітей.
Але ж розходяться батьки, з дітьми не розлучаються.
На мою думку, дитині краще жити чи зустрічатися зі спокійними та врівноваженими батьками, ніж перманентно перебувати в епіцентрі сімейних скандалів.
До того ж, якщо шлюб тримається на дітях, що рятуватиме від розлучення, коли вони підуть з дому?
Як не дивно, часто люди бояться, що їхня половина без них пропаде. Але за такою нібито турботою як правило ховається погано замаскована зверхність і бажання контролювати.
А також неповага, недовіра до іншого. В цьому випадку потрібно негайно відпускати партнера.
Для початку - психологічно: припинити опікати у дрібницях, організовувати побут, нагадувати про його справи. Тоді й питання - розлучатися чи ні - втратить актуальність.
Пожити окремо деякий час - це сильнодіючий засіб, тому його треба практикувати обережно.
Здорові стосунки, у яких є повага і спільність інтересів, просто люди втомилися чи заплуталися, це може освіжити і оновити. А ось коли партнер вас гнітить і ви почуваєтся чужими, тимчасове розставання може призвести до остаточного розриву.
Тільки сприймати це треба не як трагедію. А як необхідний крок для власного оновлення.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: стосунки, розлучення
Цікаво також:
Новини по темі
Батьки, обережно, - синдром опіки
Сімейні справи | 23:30, 10.11.2025
Що робити татам у післяпологовий період?
Тато | 07:30, 10.11.2025
Що робити батькам з закоханим підлітком?
Сімейні справи | 06:30, 10.11.2025
Як налагодити стосунки дитини з вітчимом?
Дитина | 00:30, 10.11.2025
5 міфів про батьківство, які давно треба забути
Сімейні справи | 23:30, 09.11.2025
Як мамі побороти почуття провини?
Мама | 08:30, 09.11.2025
10 золотих правил хорошого тата
Тато | 06:30, 09.11.2025
