Як мотивувати дитину робити домашнє завдання?

Adoption

Date: 11:20, 19.10.2024 | Категорія: Школярі [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

571 Переглядів

Важко підрахувати, скільки здоров’я забирають у школярів та батьків час аби зробити домашні завдання. Як можна підібрати "ключик" до кожної дитини, розповіла дитяча психотерапевтка Мар’яна Серажим.

2931_0.jpg (41.6 Kb)

Створіть умови
Запитайте, чому дитина не хоче сідати за уроки. Може, голодна чи втомлена? У неї некомфортне робоче місце? Зручність важливо проконтролювати батькам: дитина може вважати ідеальними м’яке крісло та завалений динозаврами робочий стіл, але порушений кровообіг і розфокусована увага не дають їй зробити завдання.

Враховуйте темперамент
Коли починати робити домашку? Помилка в тому, що дорослі вирішують це на власний розсуд. Насправді, найбільш плідний час у дітей — різний, і його треба разом шукати. А якщо дитина вже закінчила початкову школу, слід дозволити їй самій знаходити пікову працездатність. “Жайворонку” за біологічним годинником підійде виконання уроків рано вранці, “сові” — після вечері.

Темперамент теж важливий. Холерика після шкільних занять варто відправити погуляти чи зайнятися спортом, щоб він виплеснув зайву енергію. Флегматику краще залишити більше часу на виконання завдань, щоб він міг займатися у звичній неквапливій манері. Меланхоліки швидко перевтомлюються, у них низька стресостійкість. Перед заняттями для них корисні тихі приємні справи, релакс і навіть денний сон. А домашку краще розбити на невеликі підзавдання, після виконання яких робити перерви.

Не беріть на себе зайвого
Складно домогтися від дитини продуктивності, якщо займаючись із нею ви роздратовані. Тоді краще рідше перевіряти домашні завдання, але робити це в спокійному настрої.

Іноді батьки настільки зацікавлені в тому, щоб завдання були виконані швидше, що починають самі робити їх за дитину. Але якщо мама більше, ніж дитина, переживає за уроки, мотивація знижується. Важливо не брати на себе відповідальність за домашні завдання дитини, інакше школяр так і буде думати, що це клопіт мами з татом.

Позбавтеся синдрому ексшколяра
Вирішіть для себе, навіщо вам оцінки сина чи доньки. Варто прийняти, що в усіх свої здібності та нахили: з одних предметів ваш школяр буде успішним, з інших — ні, і “вичавлювати” високі бали немає сенсу. При цьому боятися домашнього завдання син або донька перестане.

Будь-яке зауваження до домашки робіть за правилом бутерброда: до і після критики говоріть про помічені плюси. Їх немає? Навіть у затятого двієчника можна знайти акуратно написані рядки, крок у правильному напрямку або хоча б витрачені зусилля.

Краще, якщо нагородою буде не щось матеріальне, а спільно проведений час, улюблені розваги. Такі стимули краще застосовувати не щодня, а після успішного виконання найскладніших завдань або на вихідних — як результат роботи за тиждень.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: