Як навчити дитину протистояти глузуванням у школі?

Психологиня Наталія Сідорьонок каже, що якщо дитина реагує на глузування надто болісно і важко переживає, то це ще більше розбурхує дітей, і вони починають навмисно доводити малечу до сліз та істерик.

За її словами, дитину потрібно навчити правильно реагувати на образи та глузування.

Так, для початку потрібно зрозуміти, наскільки серйозна ситуація. Якщо насмішки супроводжуються погрозами, стусанами, підніжками та ще й виходять від старших дітей, то це вже справжній булінг і потрібно негайно повідомити про це директора школи.

А якщо це просто глузування, які не несуть реальної загрози дитині, а лише засмучують і злять її, то можна використовувати дієві методики поведінки, які допоможуть дитині постояти за себе.

Перше, що треба порадити дитині, – не показувати, як їй прикро і як вона страждає від глузування. Зрозуміло, що це нелегко, але цьому важливо навчитися.

Наприклад, почувши чергове глузування, дитина може робити глибоке зітхання, яке допоможе опанувати свої емоції або порахувати до десяти. Такі тренування потрібно практикувати вдома, коли дитина спокійна.

Школяр повинен запам'ятати, що якщо він не буде подавати знаку, що глузування її зачіпають, то кривдникам буде нецікаво його дражнити надалі, і з часом вони відчепляться.

Також дуже важливо, щоб дитина не мала пригнічений і наляканий вигляд. Скажіть, що не можна опускати голову і ховатися від кривдників, бо саме таких дітей найбільше кривдять. Навпаки – треба підняти голову, випрямити плечі і набути незалежного вигляду, який каже: "я тебе не боюся".

Так, вдома можна відпрацювати погляд і вираз обличчя, яке має приборкати насмішників. Допоможіть дитині уявити себе таким же супергероєм, якого не зачіпають глузування та образи. Поясніть, що сильна людина вміє володіти своїми емоціями та нікого не боїться.

Для початку можна просто ігнорувати задираку. Нехай дитина вдає, що вона просто не чує і не бачить його. Якщо це не допомагає, то у відповідь на насмішку можна просто знизати плечима, мовляв, не розумію, про що йдеться, і одразу піти.

Або можна додати: "Діставай когось іншого" або "Мені це не цікаво". Потрібно вміти різко відповісти на хамство чи глузування. Це не завжди допомагає, проте оточення зрозуміє, що цю дитину не так просто образити.

"Якщо ж дитина чує, як її обговорюють за спиною, їй потрібно озирнутися і впевнено запитати: "Ти щось хотів мені сказати?". А якщо образливі слова висловлені голосно і за всіх, то можна уточнити: "Що ти сказав?". Зазвичай задирака не наважується ще раз повторити", – каже психологиня.

А якщо дражнять через окуляри, наприклад, то можна сказати: "Так, я ношу окуляри і що в цьому такого?". Тобто батьки разом із дитиною мають продумати загальну стратегію спілкування з кривдником та планомірно боротися з цим.

Один з ефективних способів протистояти нахабі – це сміх. Він обеззброює і збиває з пантелику. Адже зазвичай кривдник очікує від дитини сліз, а вона – сміється. Якщо все сприймати з гумором і перетворювати на жарт, це завжди добре працює.

Тож, дитині варто спробувати на образливі слова реагувати хоча б легкою усмішкою і потисканням плечей. Мовляв, що ти таке кажеш? Або, дивлячись у вічі кривднику, усміхнутися і запитати: "Ну що ще цікавого ти розкажеш?"

Що можуть зробити батьки?
Батькам потрібно не лише допомогти дитині впоратися з кривдником, а й підвищити її самооцінку. Хвалити її, більше говорити про успіхи та досягнення. Допомогти познайомитися з хорошими доброзичливими дітьми, щоб дитина не була самотньою.

А ще допомогти впоратися із тими недоліками, через які дитині доводиться вислуховувати неприємні слова:

- Якщо у дитини є зайві кілограми, то почніть всією сім'єю правильно харчуватися.
- Якщо дитина страждає від того, що на обличчі з'явилися акне або висипання, сходіть до дерматолога, купіть необхідну косметику і допоможіть впоратися з проблемою.
- Якщо дитина слабша за всіх хлопчиків у класі, запишіть її до спортивної секції, разом бігайте і качайте прес. Це зближує дітей та батьків, надає дітям сили та віри в себе.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чому дітям критично важливо спілкуватися з дідусями і бабусями?

Дитина | 06:30, 17.06.2026

Незважаючи на всі побутові непорозуміння, роль старшого покоління у формуванні особистості дитини є унікальною та незамінною.

Як делікатно вказати бабусі на кордони у вихованні вашої дитини?

Сімейні справи | 08:30, 16.06.2026

Поява онуків часто пробуджує у старшого покоління надмірне бажання керувати процесом виховання, що стає причиною сварок із молодими батьками.

Роль батька у період адаптації старшої дитини до появи другої

Тато | 06:30, 16.06.2026

Коли мама повністю занурена в догляд за новонародженим, саме батько стає головною опорою та гарантом безпеки для старшої дитини.

Пастка дитячих ревнощів: як запобігти суперництву між старшою та молодшою дитиною?

Дитина | 00:30, 16.06.2026

Поява немовляти неминуче зміщує фокус уваги батьків, що часто провокує у старшої дитини гострі напади ревнощів та образи.

Підлітковий бунт: як зберегти контакт з дитиною, яка раптово віддалилася?

Сімейні справи | 06:30, 14.06.2026

Перетворення вчорашнього слухняного малюка на колючого, замкненого та критичного підлітка — одне з найскладніших випробувань для батьківства.

Синдром відмінника: чому гонитва за перфекціонізмом шкодить психологічному здоров'ю дитини?

Школярі | 00:30, 14.06.2026

Прагнення завжди бути першим та отримувати лише найвищі бали часто ховає під собою глибокий страх відторгнення та невпевненість у собі.

Чому дитина стала тривожною?

Дитина | 08:30, 11.06.2026

Дитячі тривожні стани можуть виникати раптово й лякати не лише саму дитину, а й батьків. У такі моменти дорослі часто губляться і не знають, як правильно діяти. Психологиня Вікторія Сандуляк пояснила, чому головне – не намагатися "зупинити" стан, а б