Як перестати заїдати стрес?

Насправді заїдання стресу – це не слабка воля, а цілком собі нормальна біологічна реакція організму. Будь-яка негативна емоція чи переживання посилюють вироблення глюкокортикоїдних гормонів (найвідоміший з них – так званий гормон стресу кортизол). Ті, своєю чергою, посилають у мозок сигнал про мобілізацію енергетичних ресурсів. Через це й підвищується апетит. Адже головне джерело енергії для нас – це їжа.

З погляду психології також усе пояснюється просто. Випробовуючи стрес, ми підсвідомо шукаємо можливість себе винагородити чи втішити. Тому порада «замінити перекушування присіданнями», незважаючи на правильний посил, працює дуже погано. Яка тут нагорода, якщо треба ще й напружитись. І до речі, саме у пошуках «розради» ми найчастіше вибираємо не корисне яблуко. Щоб відчути себе краще, організм вимагає те, що свідомо вважається шкідливим. Гостра, солона, жирна, солодка - підходить будь-яка їжа з яскраво вираженим смаком. Причому чим шкідливіше, тим краще. Спрацьовує механізм самовиправдання: "я ж не просто так, а тому що мені погано".

Проте вже за кілька годин, вгамувавши свої глюкокортикоїди, людина починає відчувати каяття. І привід для цього є. Після стресу у нашому організмі підвищується рівень інсуліну. А це означає, що з'їдена «винагорода» осідає на животі і перетворюється на черевний жир. Чим більше такого жиру, тим вище у найближчій перспективі ризик метаболічних та серцево-судинних захворювань. Тобто, незважаючи на всі біологічні та психологічні виправдання, звичку заїдати стрес треба брати під контроль.

Тяга до шкідливих продуктів у періоди стресу можна пояснити біологічно і фізіологічно. Організму потрібно мобілізувати енергію, а це найшвидше зробити за допомогою вуглеводів. Тому в тривозі добре «заходять» чіпси, шоколадки, булочки та бургери, тістечка та торти. Як би не кричав ваш мозок про те, що він не хоче яблуко, а хоче еклер зі згущеним молоком, постарайтеся плавно змістити звичку в бік корисніших продуктів. Заїдайте стрес фруктами та овочами (вони піднімають настрій та покращують мікрофлору кишечника), білковою їжею (вона швидко насичує та надовго залишає почуття ситості) або пожуйте м'ятну жуйку (запах м'яти знижує апетит, а жування створить відчуття, що ви перекусили).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Новий тренд: Зумери масово обирають самотність

Психологія | 08:30, 24.06.2026

Представники покоління Z дедалі частіше свідомо відмовляються від відносин, вважаючи їх завадою саморозвитку, кар'єри і гаманця.

Звичка не ображатися може вбити

Психологія | 00:30, 24.06.2026

Постійно тримати все в собі і мовчки терпіти – вкрай небезпечно для здоров'я — попереджають психологи.

Чому чоловіки теж вигорають після народження дитини, але нікому про це не кажуть?

Тато | 08:30, 22.06.2026

У суспільстві прийнято говорити про материнську втому, проте за зачиненими дверима молодих родин розгортається інша драма — невидиме та глибоке батьківське вигорання у чоловіків.

Синдром «передозування дотиками»: чому молода мама не хоче обіймів і як пояснити це чоловікові?

Мама | 07:30, 22.06.2026

«Будь ласка, просто не чіпайте мене», — ця думка часто крутиться в голові молодої мами наприкінці дня. Психологи називають цей стан синдромом Overtouched (втомою від дотиків), і він є абсолютно природним фізіологічним процесом.

Батьківське вигорання: чому це офіційний психологічний діагноз, а не просто «втома»?

Сімейні справи | 06:30, 22.06.2026

Сучасний світ вимагає від батьків бути ідеальними, проте гонитва за цим стандартом часто закінчується клінічним виснаженням — синдромом батьківського вигорання.

Як перестати картати себе за те, що твоя дитина-підліток тебе дратує?

Сімейні справи | 01:20, 22.06.2026

Почуття провини — це найпопулярніша емоція серед батьків тінейджерів. Проте психологи запевняють: дратуватися на підлітка — це абсолютно нормально і біологічно виправдано.

Підлітки під тиском хронічного стресу: як вчасно помітити приховану депресію?

Дитина | 08:30, 21.06.2026

Підлітковий вік є складним сам по собі, а накладання тривалої кризи робить психіку підлітка максимально вразливою до депресивних станів та тривожних розладів.