Що відчуває дитина, якщо батьки їх постійно контролюють

Ось мати волає на дитину: «Будь вдома о 20:00!», «Де шапка?», «Що ти там отримав з математики?..» Все це, по суті, захисний механізм. Для такої матері застуда дитини, навіть найвипадковіша або цілком закономірна, відповідно до пори року і тієї кількості застуд, якою зазвичай хворіють діти, — це привід для докорів.

Дитині не забороняли їсти десерт після обіду — а тепер вона повненька. Це, звичайно ж, величезна провина матері, з якою вона не впорається. Я пишу «мати», тому що це досить популярний сценарій, але це абсолютно не заважає татам поводитися точно так само. Дитину скривдили в школі? Так це батьки винні, що не в ту школу її віддали. І так далі. ⠀

Щоб уникнути почуття провини, батьки посилюють контроль і роблять його гіпертрофованим. У кінцевому підсумку він стає просто неадекватним. Люди, які виросли з контролюючими батьками, відчувають інше почуття — страх. Тепер вони надані самі собі і мало що може трапитися? Ось так проблема контролю і починає свій шлях через покоління. Страшно? Значить, контроль над собою треба посилити. П’ятнадцять разів перевірити ще раз кран, посмикати ручку від вхідних дверей — раптом відкриті. І так далі і тому подібне.

Вся ця нездорова конструкція може призвести і до обсесивно-компульсивного розладу, коли людина просто з розуму сходить, перевіряючи все, що трапляється їй на очі. Звичайно, щоб цей розлад з’явився, треба мати до нього схильність. Але типова схема виглядає саме так. ⠀

Контролюючі батьки — це величезна проблема. Багато матерів і батьків, на жаль, не здатні припинити контролювати дитину, тим самим передаючи проблему контролю у спадок. ⠀⠀

У чому тут основні проблеми?

По-перше, в порушенні особистих кордонів ⠀
Якщо ви лізете в щоденник, переписки в Мережі, повідомлення в телефоні і намагаєтеся вивідати про дитину всю інформацію, ваш спадкоємець виростає з не дуже адекватним уявленням про те, де закінчується «моє» і починається чуже. По-перше, само собою порушення особистих кордонів травмує. Коли тато з мамою знають все про твої закоханості, симпатії, невдачі і перемоги, якими ти не мав наміру з ними ділитися, у тебе виникає відчуття страху. У дитини пропадає почуття власної цілісності, виникає почуття, що за нею постійно стежать. Це надалі може призвести до страхів і тривог, а в найгіршому разі — до генералізованого тривожного розладу (прочитайте про це в медичних довідниках, сподіваюся, після цього працювати з контролем вам точно захочеться).

А по-друге, виростаючи, дитина не матиме свого власного уявлення про межі. Вона не буде їх дотримуватися у встосунках з партнером/партнеркою (привіт сімейним аб’юзерам і «пилам»). Відносно вже своїх дітей він стане поводитися вкрай контролююче.

І ще: саме така модель поведінки може перешкодити їй у роботі, у встановленні інших міжособистісних контактів і так далі. Ось ця звичка ділитися всім — навіть тим, чим ділитися не хочеться, зазвичай людей відштовхує. ⠀

Проблема друга — тривожність⠀
Батьки контролюють не на зло. Вони щиро бояться за дитину, але їхній страх не зовсім адекватний, тому і проявляється у вигляді гіперконтролю. ⠀

Діти добре читають батьківські емоції.
Вони розуміють, що батьки не диктатори, а просто за них турбуються. Але ж тато з мамою не стоятимуть у дитини за спиною, коли вона здаватиме контрольну в школі, коли піде на робочу співбесіду, коли почне зав’язувати перші стосунки. ⠀

І тоді дитина відчуватиме страх. ⠀

Вона відчуватиме, що світ повний жахів і небезпек. Їй буде дуже складно з проявом ініціативи, з почуттям відповідальності. ⠀⠀

І, нарешті, інфантилізм
Коли тебе весь час контролюють, тобі не треба нести за себе відповідальність. Не треба робити самостійний вибір, проявляти себе, приймати рішення. ⠀

Але як же бути, якщо людина, яка виросла на таких установках, стала вже зовсім дорослою? Як їй впоратися з побутовими завданнями, з елементарним життям? ⠀

Такі люди стають вкрай безпорадними, а в гіршому випадку — знаходять тих «катів», які візьмуть цей контроль на себе. І, як ви прекрасно розумієте, такі «контролюючі партнери» — це зовсім не здорова історія.

Часто жінки, які виросли у гіперконтролюючих батьків, стають жертвами домашнього насильства. Чоловіки теж, і часом вони страждають ще більше, адже в нашому суспільстві на чоловіках лежить негласна заборона скаржитися на те, що з ним поводяться агресивно і пригнічують.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Повертатися до колишніх корисно — стверджують психологи

Психологія | 01:20, 26.11.2025

Психологи кажуть, що «другий захід» може зробити стосунки міцнішими, якщо пара розлучилася без конфліктів.

Чому істерика корисна для жіночого здоров'я?

Мама | 20:30, 25.11.2025

Жіноча істерика має дуже корисні властивості. Такої думки дійшли американські вчені, які протягом десяти років досліджували приблизно дві тисячі жінок, які проживали зі своїм партнером.

Які пари найчастіше розлучаються?

Сімейні справи | 00:30, 21.11.2025

Науковці визначили критерії, через які у майбутньому у пари можуть виникнути проблеми, що спричинять розлучення.

Як пережити осінню апатію?

Здоров'я | 06:30, 20.11.2025

Коротші дні та холодніший клімат впливають на настрій і працездатність. Один із способів підтримати внутрішній баланс – ароматерапія. Правильно підібрані запахи допомагають розслабитися, зняти напругу й навіть підняти рівень життєвих сил.

Які аромати допомагають зняти стрес?

Психологія | 22:30, 19.11.2025

Ряд досліджень показав, що ароматерапія, тобто вдихання ефірних олій, може знижувати рівень стресу у здорових людей. А також допомагає у випадках порушення сну як допоміжний метод. Наприклад, під час деяких досліджень вдихання ароматів і масаж з ефір

Щасливі пари роблять це щотижня

Сімейні справи | 21:30, 19.11.2025

Секрет гармонійних стосунків часто криється не у великих подіях, а в дрібницях, які ми не помічаємо. Після багатьох років роботи з клієнтами і власного досвіду я помітила: найщасливіші пари створюють свої маленькі ритуали, що наповнюють стосунки зміс

Чому розмовляти з домашніми улюбленцями корисно?

Психологія | 20:30, 19.11.2025

Помічали, як собачники на вулиці звертаються до свого чотирилапого, навіть можуть сказати: «Будь здоровий», якщо собака чхає? Хтось може подумати — навіжений. І це величезна помилка. Люди, які розмовляють з тваринами, мають переваги, в тому числі інт