Що відчуває дитина, якщо батьки їх постійно контролюють

Ось мати волає на дитину: «Будь вдома о 20:00!», «Де шапка?», «Що ти там отримав з математики?..» Все це, по суті, захисний механізм. Для такої матері застуда дитини, навіть найвипадковіша або цілком закономірна, відповідно до пори року і тієї кількості застуд, якою зазвичай хворіють діти, — це привід для докорів.

Дитині не забороняли їсти десерт після обіду — а тепер вона повненька. Це, звичайно ж, величезна провина матері, з якою вона не впорається. Я пишу «мати», тому що це досить популярний сценарій, але це абсолютно не заважає татам поводитися точно так само. Дитину скривдили в школі? Так це батьки винні, що не в ту школу її віддали. І так далі. ⠀

Щоб уникнути почуття провини, батьки посилюють контроль і роблять його гіпертрофованим. У кінцевому підсумку він стає просто неадекватним. Люди, які виросли з контролюючими батьками, відчувають інше почуття — страх. Тепер вони надані самі собі і мало що може трапитися? Ось так проблема контролю і починає свій шлях через покоління. Страшно? Значить, контроль над собою треба посилити. П’ятнадцять разів перевірити ще раз кран, посмикати ручку від вхідних дверей — раптом відкриті. І так далі і тому подібне.

Вся ця нездорова конструкція може призвести і до обсесивно-компульсивного розладу, коли людина просто з розуму сходить, перевіряючи все, що трапляється їй на очі. Звичайно, щоб цей розлад з’явився, треба мати до нього схильність. Але типова схема виглядає саме так. ⠀

Контролюючі батьки — це величезна проблема. Багато матерів і батьків, на жаль, не здатні припинити контролювати дитину, тим самим передаючи проблему контролю у спадок. ⠀⠀

У чому тут основні проблеми?

По-перше, в порушенні особистих кордонів ⠀
Якщо ви лізете в щоденник, переписки в Мережі, повідомлення в телефоні і намагаєтеся вивідати про дитину всю інформацію, ваш спадкоємець виростає з не дуже адекватним уявленням про те, де закінчується «моє» і починається чуже. По-перше, само собою порушення особистих кордонів травмує. Коли тато з мамою знають все про твої закоханості, симпатії, невдачі і перемоги, якими ти не мав наміру з ними ділитися, у тебе виникає відчуття страху. У дитини пропадає почуття власної цілісності, виникає почуття, що за нею постійно стежать. Це надалі може призвести до страхів і тривог, а в найгіршому разі — до генералізованого тривожного розладу (прочитайте про це в медичних довідниках, сподіваюся, після цього працювати з контролем вам точно захочеться).

А по-друге, виростаючи, дитина не матиме свого власного уявлення про межі. Вона не буде їх дотримуватися у встосунках з партнером/партнеркою (привіт сімейним аб’юзерам і «пилам»). Відносно вже своїх дітей він стане поводитися вкрай контролююче.

І ще: саме така модель поведінки може перешкодити їй у роботі, у встановленні інших міжособистісних контактів і так далі. Ось ця звичка ділитися всім — навіть тим, чим ділитися не хочеться, зазвичай людей відштовхує. ⠀

Проблема друга — тривожність⠀
Батьки контролюють не на зло. Вони щиро бояться за дитину, але їхній страх не зовсім адекватний, тому і проявляється у вигляді гіперконтролю. ⠀

Діти добре читають батьківські емоції.
Вони розуміють, що батьки не диктатори, а просто за них турбуються. Але ж тато з мамою не стоятимуть у дитини за спиною, коли вона здаватиме контрольну в школі, коли піде на робочу співбесіду, коли почне зав’язувати перші стосунки. ⠀

І тоді дитина відчуватиме страх. ⠀

Вона відчуватиме, що світ повний жахів і небезпек. Їй буде дуже складно з проявом ініціативи, з почуттям відповідальності. ⠀⠀

І, нарешті, інфантилізм
Коли тебе весь час контролюють, тобі не треба нести за себе відповідальність. Не треба робити самостійний вибір, проявляти себе, приймати рішення. ⠀

Але як же бути, якщо людина, яка виросла на таких установках, стала вже зовсім дорослою? Як їй впоратися з побутовими завданнями, з елементарним життям? ⠀

Такі люди стають вкрай безпорадними, а в гіршому випадку — знаходять тих «катів», які візьмуть цей контроль на себе. І, як ви прекрасно розумієте, такі «контролюючі партнери» — це зовсім не здорова історія.

Часто жінки, які виросли у гіперконтролюючих батьків, стають жертвами домашнього насильства. Чоловіки теж, і часом вони страждають ще більше, адже в нашому суспільстві на чоловіках лежить негласна заборона скаржитися на те, що з ним поводяться агресивно і пригнічують.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чому нічого не хочеться робити і як подолати цей стан?

Психологія | 09:30, 12.09.2025

Стівен Хейс – американський клінічний психолог, засновник психотерапевтичного підходу ACT (acceptance and commitment therapy), терапії прийняття та відповідальності. ACT вчить не змінювати або контролювати свої думки, переживання та почуття, а поміча

Чому стосунки на відстані не працюють?

Сімейні справи | 07:40, 12.09.2025

Стосунки на відстані звучать романтично і цікаво. У фільмах їх зображають, як ситуацію, коли потрібно використовувати творчість, щоб все вийшло.

5 ознак, що тобі потрібно до психолога

Психологія | 06:20, 10.09.2025

Психологічне здоров’я людини – це обов’язкова умова для комфортного життя та саморозвитку, при цьому багато українців ставлять його на друге місце після фізичного здоров’я, хоч ці поняття взаємопов’язані. Дуже важливо звертати увагу на свій душевний

6 атмосферних осінніх фільмів для затишних вечорів

Сімейні фільми | 10:30, 09.09.2025

Осінь – це пора року, яка вабить своєю романтикою та затишком, і саме в цей час багато людей насолоджуються вечорами, глядаючи атмосферні фільми. Проте, вибір правильного фільму може стати справжньою задачею, оскільки варіантів так багато, що вибрати

8 ознак, що ваші стосунки триватимуть до кінця життя

Сімейні справи | 14:50, 08.09.2025

Багато людей мріють про кохання, що буде з ними протягом усього життя. Однак у зв’язку із суттєвими змінами у концепції знайомств та стосунків протягом останніх десятиліть іноді важко визначити, які пари мають потенціал для тривалих та вдалих відноси

Відмінники визнані найбільш незабезпеченими людьми — заявили психологи

Психологія | 08:30, 08.09.2025

Шкільні відмінники не пристосовані до дорослого життя, кажуть психологи. Такі люди звикли ганятися за похвалою вчителів і добрими оцінками, вони не вміють думати самі і просто виконують вказівки.

Навіть у 5-річних дітей можуть бути панічні атаки

Дитина | 14:50, 06.09.2025

Психологічний стан багатьох, особливо дітей, сильно постраждав через війну. Батьки все частіше стикаються із ситуаціями панічних атак, тому важливо розуміти їхні ознаки та правильно реагувати.