Що відчуває дитина, якщо батьки їх постійно контролюють

Ось мати волає на дитину: «Будь вдома о 20:00!», «Де шапка?», «Що ти там отримав з математики?..» Все це, по суті, захисний механізм. Для такої матері застуда дитини, навіть найвипадковіша або цілком закономірна, відповідно до пори року і тієї кількості застуд, якою зазвичай хворіють діти, — це привід для докорів.

Дитині не забороняли їсти десерт після обіду — а тепер вона повненька. Це, звичайно ж, величезна провина матері, з якою вона не впорається. Я пишу «мати», тому що це досить популярний сценарій, але це абсолютно не заважає татам поводитися точно так само. Дитину скривдили в школі? Так це батьки винні, що не в ту школу її віддали. І так далі. ⠀

Щоб уникнути почуття провини, батьки посилюють контроль і роблять його гіпертрофованим. У кінцевому підсумку він стає просто неадекватним. Люди, які виросли з контролюючими батьками, відчувають інше почуття — страх. Тепер вони надані самі собі і мало що може трапитися? Ось так проблема контролю і починає свій шлях через покоління. Страшно? Значить, контроль над собою треба посилити. П’ятнадцять разів перевірити ще раз кран, посмикати ручку від вхідних дверей — раптом відкриті. І так далі і тому подібне.

Вся ця нездорова конструкція може призвести і до обсесивно-компульсивного розладу, коли людина просто з розуму сходить, перевіряючи все, що трапляється їй на очі. Звичайно, щоб цей розлад з’явився, треба мати до нього схильність. Але типова схема виглядає саме так. ⠀

Контролюючі батьки — це величезна проблема. Багато матерів і батьків, на жаль, не здатні припинити контролювати дитину, тим самим передаючи проблему контролю у спадок. ⠀⠀

У чому тут основні проблеми?

По-перше, в порушенні особистих кордонів ⠀
Якщо ви лізете в щоденник, переписки в Мережі, повідомлення в телефоні і намагаєтеся вивідати про дитину всю інформацію, ваш спадкоємець виростає з не дуже адекватним уявленням про те, де закінчується «моє» і починається чуже. По-перше, само собою порушення особистих кордонів травмує. Коли тато з мамою знають все про твої закоханості, симпатії, невдачі і перемоги, якими ти не мав наміру з ними ділитися, у тебе виникає відчуття страху. У дитини пропадає почуття власної цілісності, виникає почуття, що за нею постійно стежать. Це надалі може призвести до страхів і тривог, а в найгіршому разі — до генералізованого тривожного розладу (прочитайте про це в медичних довідниках, сподіваюся, після цього працювати з контролем вам точно захочеться).

А по-друге, виростаючи, дитина не матиме свого власного уявлення про межі. Вона не буде їх дотримуватися у встосунках з партнером/партнеркою (привіт сімейним аб’юзерам і «пилам»). Відносно вже своїх дітей він стане поводитися вкрай контролююче.

І ще: саме така модель поведінки може перешкодити їй у роботі, у встановленні інших міжособистісних контактів і так далі. Ось ця звичка ділитися всім — навіть тим, чим ділитися не хочеться, зазвичай людей відштовхує. ⠀

Проблема друга — тривожність⠀
Батьки контролюють не на зло. Вони щиро бояться за дитину, але їхній страх не зовсім адекватний, тому і проявляється у вигляді гіперконтролю. ⠀

Діти добре читають батьківські емоції.
Вони розуміють, що батьки не диктатори, а просто за них турбуються. Але ж тато з мамою не стоятимуть у дитини за спиною, коли вона здаватиме контрольну в школі, коли піде на робочу співбесіду, коли почне зав’язувати перші стосунки. ⠀

І тоді дитина відчуватиме страх. ⠀

Вона відчуватиме, що світ повний жахів і небезпек. Їй буде дуже складно з проявом ініціативи, з почуттям відповідальності. ⠀⠀

І, нарешті, інфантилізм
Коли тебе весь час контролюють, тобі не треба нести за себе відповідальність. Не треба робити самостійний вибір, проявляти себе, приймати рішення. ⠀

Але як же бути, якщо людина, яка виросла на таких установках, стала вже зовсім дорослою? Як їй впоратися з побутовими завданнями, з елементарним життям? ⠀

Такі люди стають вкрай безпорадними, а в гіршому випадку — знаходять тих «катів», які візьмуть цей контроль на себе. І, як ви прекрасно розумієте, такі «контролюючі партнери» — це зовсім не здорова історія.

Часто жінки, які виросли у гіперконтролюючих батьків, стають жертвами домашнього насильства. Чоловіки теж, і часом вони страждають ще більше, адже в нашому суспільстві на чоловіках лежить негласна заборона скаржитися на те, що з ним поводяться агресивно і пригнічують.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як батько впливає на розвиток дитини?

Тато | 21:30, 06.11.2025

Батьки — це перші важливі люди для малюка. Вони мають величезний вплив на формування психіки, розвиток і характер дитини. Водночас не можна сказати, що хтось із них важливіший за іншого. Кожен малюк потребує гармонії, яка з’явиться лише за умови одна

Перехідний вік: як пережити й не збожеволіти

Психологія | 19:30, 06.11.2025

Цей момент настав — колись рожевощокий радісний малюк віддалився від мами й тата, закрився в кімнаті, слухає дивну музику і гуляє з новими друзями. Саме з таких симптомів може починатися перехідний вік, коли дитина стає підлітком. Якщо ви належите до

4 класні фільми для мам

Сімейні фільми | 01:20, 06.11.2025

Бути мамою – це щастя, помножене на тяжку працю. Крива, що постійно впирається то в захват, то у відчай. Нескінченна тривога і невичерпна радість. Величезна відповідальність за харчування, розвиток, лікування. Виснажлива метушня і мільйон справ, що н

Що робити, якщо дитина зводить з розуму: ТОП книг для батьків

Сімейні справи | 19:30, 04.11.2025

Хто сказав, що батьківство — це легко? Пропонуємо не надто покладатися на поради цих людей. Звісно, безмежна любов та задоволення від того, що біля вас сидить найрідніша людина у світі, переважують будь-які складності. Але ж інколи сил просто бракує:

Чому "сови" мають вищий ризик розвитку депресії, ніж "жайворонки"?

Здоров'я | 06:30, 02.11.2025

Люди, які ведуть нічний спосіб життя ("сови"), можуть мати вищий ризик розвитку депресії порівняно з "жайворонками", які прокидаються рано та активні вдень. Про це йдеться у дослідженні, результати якого опублікували у науковому журналі PLOS One.

7 ознак, що чоловік не стане хорошим батьком

Психологія | 08:30, 29.10.2025

Часто буває так, що ми обираємо собі партнера, готові створити сім’ю і подарувати йому маленьке янголятко. Але чоловік виявляється просто не готовий до такого повороту подій, а іноді, вже навіть ставши батьком, виявляється не найкращим татусем. У рез

Сепарація дитини від батьків: чому вона важлива обом сторонам?

Сімейні справи | 07:30, 29.10.2025

Дорослішання — це не лише зміна віку у паспорті. Вміння самостійно приймати рішення, нести за них відповідальність та не залежати у своєму виборі від інших, в тому числі від батьків, здається очевидним етапом. Але якщо придивитись, виявляється, що іс