За такими випадками часто стоять сильна втома, виснаження, безпорадність, а іноді й просте незнання з боку батьків або тих, хто доглядає за дитиною, пояснила педіатриня та волонтерка медико-волонтерської місії Frida Ukraine Ольга Сохацька.
Найчастіше це стається у віці до двох років – саме тоді кістки черепа ще м’які, а шийні м’язи недостатньо розвинені, щоби утримати голову.
При інтенсивному русі вперед-назад мозок за інерцією вдаряється об стінки черепа, що може спричинити крововиливи, набряк мозку, а іноді й летальний наслідок.
"Головний мозок дитини желеподібний. Коли його струшують, він вдаряється об лобну та потиличну частини черепа. Це може завершитися субдуральною гематомою, крововиливами в сітківку ока та навіть набряком мозку", – каже лікарка.
Однією з причин ССД є так званий "фіолетовий плач" (Purple Crying) – період у житті немовляти (зазвичай від 2 тижнів до 4 місяців), коли дитина може кричати годинами, а заспокоїти її практично неможливо.
"Це період, коли дитина може плакати без причини до п’яти-шести годин підряд у вечірній час. Зазвичай мама і тато вже втомлені – не витримавши напруги, можуть різко струсити дитину", – говорить педіатриня.
Але достатньо лише кількох секунд, щоби завдати шкоди на все життя. Синдром може настати навіть після одного епізоду.
"Через інтенсивне струшування можуть виникнути крововиливи в мозок, у сітківку ока та спричинити сліпоту, зниження слуху, мовленнєві розлади", – пояснює Ольга Сохацька.
У найважчих випадках це може призвести до:
– дитячого церебрального паралічу;
– судом;
– поведінкових розладів;
– когнітивних порушень;
– емоційної нестабільності.
За даними Національного центру з питань синдрому струшеної дитини (National Center on Shaken Baby Syndrome), близько 80% дітей, які пережили синдром струшеної дитини, мають довготривалі або постійні порушення здоров’я, зокрема й інвалідність.
Як розпізнати, що щось сталося?
Іноді ССД може статися, коли дитина перебуває не з батьками – наприклад, з нянею або знайомими. Варто звернути увагу на наступні симптоми у малечі:
– зміна поведінки;
– надмірна млявість або сонливість;
– відмова від їжі;
– слабкий м’язовий тонус;
– плач, що звучить інакше, ніж зазвичай;
– зниження реакції на звуки, світло чи зміну положення тіла;
– синці, особливо на голові або шиї.
У разі підозри – треба негайно звернутися до лікаря. Спеціалісти можуть провести обстеження: нейросонографію, МРТ, КТ, огляд очного дна тощо.
Може не бути жодних фізичних ознак травми (синців, кровотечі або набряку). Тому у деяких випадках цей стан може бути важко діагностувати, зауважують у журналі Medline Plus.
"Найперше – батькам треба заспокоїтися самим і заспокоїти дитину. Притулити до себе. І викликати швидку або звернутися до свого педіатра. Щоби не було негативних наслідків – потрібно дуже вчасно діагностувати та почати терапевтичні заходи", – наголошує Ольга Сохацька.
Щоб не допустити ССД, лікарка радить:
– просити про допомогу близьких, якщо не справляєтесь;
– бути обережними у виборі няні чи будь-якої особи, яка доглядає за дитиною;
– вести відверті розмови з педіатрами, зокрема під час патронажу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: синдром струшеної дитини
Цікаво також:
Новини по темі
Чому бабусі такі важливі у вихованні дітей?
Сімейні справи | 06:30, 14.12.2025
Закреп у немовляти: як допомогти дитині?
Немовля | 00:30, 13.12.2025
Як грудне молоко впливає на розумові здібності дітей?
Немовля | 07:30, 11.12.2025
У якому дитячому харчуванні криється небезпека?
Дитяче харчування | 01:20, 11.12.2025
Науковці виявили, як фізичні покарання впливають на дитину
Виховання | 00:30, 11.12.2025
Науковці пояснили, чому необхідно розмовляти з немовлятами
Немовля | 21:30, 10.12.2025
Лікарі пояснили, чи можна дітям мити голову шампунем для дорослих
Дитина | 19:30, 10.12.2025