Дитина вірить у власну лінь
Як це? Ліні не існує, переконані фахівці. За цією назвою криється якась конкретна причина. Наприклад, коли батьки чи вчителі настільки хочуть вберегти від лінощів, що постійно повторюють: «Не треба лінуватися». Або будь-яку невдачу пояснюють: «Бо ти нічого не хочеш робити». І дитина починає вірити, що вона ось така просто від народження — ледача.
Є такий феномен: якщо від людини чогось очікують, вона так змінює поведінку, що очікування збуваються. Наприклад, якщо екзаменаторам дають неправдиві відомості про високий інтелект одних студентів і низький — інших, вони завищують або занижують оцінки, причому не без підстав. Адже ті, на кого дивляться зацікавлено, приязно, відповідають краще, ніж зазвичай. А ті, кого слухають із несхваленням, «неуважно», щось мимрять. Батьківські крики «Геть нічого не хочеш робити!» тільки зміцнюють шанси, що справа з місця не зрушиться.
Що робити? Навіювати протилежне. Так, це працює, спробуйте! Повторюйте дитині, що в душі вона — трудяга. Шукайте докази, навіть дивні: «Напевно, складно такому активному хлопцеві (дівчинці), як ти, цілий день сидіти за комп’ютером? Але ж ти переходиш з рівня на рівень у грі, отже, ти наполегливий/а». Згадайте, як син чи донька допомагали вам, щось робили з натхненням тривалий час. Не змушуйте, не вимагайте хоча б кілька тижнів. Зачекайте, поки слова почнуть чарівним чином діяти. А потім спробуйте перенести позитивний образ трудяги на роботу над домашнім завданням. Мовляв, такій наполегливій дитині тут завдань — на якісь пів годинки. Школяр вважає, що домашнє завдання велике? Тоді зробіть виклик, але теж із позитивним настроєм: «Б’юся об заклад: завершиш математику за годину? Із твоєю вдачею можеш виграти».
У дитини нерівномірна працездатність
Як це? Ледачими називали в школі багатьох видатних людей: наприклад, геніального вченого Альберта Айнштайна, винахідника Томаса Едісона, лауреата Нобелівської премії з фізики Вільгельма Віна. Можливо, проблема вашої дитини — не в байдужості до шкільних справ, а в асиметрії півкуль мозку, коли значно активніша права. Звісно, це далеко не завжди ознака геніальності, може принести проблеми в житті, тож візит до невролога не завадить. Але це й не хвороба. Люди з образним мисленням і такою яскравою «правопівкульністю» зробили свій внесок у мистецтво та науку. Втім, така дитина не здатна жити за графіком, особливо якщо підганяють.
«Правопівкульність» породила безліч міфів: насправді вона не пов’язана з емоціями та вже точно не є суто жіночою специфікою. Зате в такої дитини активність залежить від природних циклів значно більше, ніж в інших. Запланував купу справ, а сьогодні — магнітні бурі, сили на нулі, ось і «лінується». Зате у хвилини припливу енергії учень може гори звернути. Шкільний розклад для такого хлопчика або дівчинки — важке випробування, від якого хоч вдома хочеться відпочити. Саме від планів і тимчасових рамок, а не від інтелектуальної діяльності.
Що робити? Забудьте про пораду: «Не берись за справу, доки не завершиш попередню». Одноманітна діяльність втомлює таких дітей, і ефективність знижується. Нехай переходить з однієї справи до іншої, як би дивно це не виглядало. Розв’язав два математичні приклади, виконав граматичне завдання в зошиті з мови, подивився відео з біології. І знову математика. Головне, щоб увага перемикалася між різними видами навчальної діяльності, а ще потрібен відпочинок кожні 45 хвилин, коли дитина рухається, ходить, виходить на балкон подихати повітрям.
Щоб не було проблем з уроками, допоможіть школяреві вивчити коливання своєї активності протягом дня, тижня. Рівень енергійності можна зобразити у формі графіка або позначати різними смайликами. Ця техніка називається «серфінг часом». Спортсмен на дошці завжди напоготові в море — чекає відповідну хвилю. Учня можна привчити робити найскладніші предмети, коли «понесе хвиля», а решту — коли сили на спаді.
У дитини конфлікти у школі
Як це? Булінг, сварки з однолітками в новому класі, великий конфлікт з учителем — усе це може призвести до того, що школа «викликає алергію». Протягом дня на заняттях дитина якось тримається. Але вдома підручники та зошити нагадують про болісні переживання, тож зникає відчуття захищеності у власній домівці. Ось тому син чи донька несвідомо намагається позбутися будь-якої згадки про школу.
Що робити? Встановити довірливі стосунки, поговорити щиро, що відбувається у школі. Краще завжди неформально розпитувати про шкільні будні дитини, не обмежуючись тим, які оцінки вона отримала, цікавитися її друзями, стосунками з однокласниками, подіями, навіть тими, що здаються дорослим дрібними. Тоді ви вчасно зможете зрозуміти, якщо щось трапиться.
У будь-якому разі перевірте цю версію. Якщо дитина відверто і радісно розповідає про шкільне життя, викреслюємо цю причину. Якщо ж підтвердився факт конфлікту чи булінгу (читайте про те, як відрізнити одне від іншого), слід розбиратися, і не лише з дитиною. Можливо, доведеться поспілкуватися з учителем, психологом. Якщо справа ще серйозніша і триваліша, можливо, йдеться про булінг, тоді доведеться звернутися і до фахівців, і до адміністрації школи.
У дитини прихована гіперактивність
Як це? Така дитина не відрізняється від однолітків. Інтелект у нормі, по кімнаті не бігає, зі шкільною програмою справляється. Хіба ж це гіперактивність? Але будь-який зовнішній подразник (новий предмет, людина, шум) вибивають такого учня з колії. Робив уроки, відволікся на дзвінок друга… Повернувся вже не до зошитів, а почав прибирати в кімнаті, ніби забув, що робив. Якщо таких стимулів багато — перезбуджується і швидко втомлюється, але не може зупинитися, відпочити. Такого школяра можна порівняти з водієм машини зі зламаними гальмами. Структури мозку, які гальмують фізичну й емоційну активність, працюють слабо, а відповідальні за активацію — на всі сто.
Що робити? Відрізнити приховану гіперактивність зможе лише фахівець, тож варто звернутися до невролога. Є надія — за правильного підходу в підліткові роки дитина може «перерости» проблему. Хочете, щоб вона доводила справи до кінця? Правильний рецепт: більше фізичної активності, прогулянок на свіжому повітрі. Спочатку відправте на подвір’я, на спортивну секцію, а вже потім нагадуйте про домашнє завдання. Як не дивно, такому учневі треба дещо фізично втомитися, аби «заземлитися», зосередитися на одній справі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: домашнє завдання
Цікаво також:
Новини по темі
Як перехід до нової школи може змінити життя дитини?
Дитина | 07:30, 02.02.2026
Відеоігри можуть стимулювати розвиток мислення у дітей - дослідження
Ігри та іграшки | 06:30, 02.02.2026
Як захистити дитину від булінгу з боку вчителя?
Школярі | 23:30, 24.01.2026
Чому деякі діти ненавидять школу?
Навчання | 01:20, 16.01.2026
Заборона телефонів у школі: що кажуть психологи?
Навчання | 07:30, 15.01.2026
5 причин, чому дитина не хоче робити домашнє завдання
Навчання | 01:20, 06.01.2026
Як допомогти підлітку обрати професію?
Школярі | 19:30, 05.01.2026
