Не відпускає навіть на 10 хвилин: Чому дитина дуже «прив'язана» до мами?

Adoption

Date: 00:30, 16.05.2025 | Категорія: Мама [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

143 Переглядів

Починаючи з трьох років діти готові «від’єднуватися» від батьків і робити кроки до самостійності. Втім, буває, що дитина відчуває особливу прив’язаність до дорослих, засмучується, коли залишається без мами чи тата, не відпускає на роботу. Це може свідчити про непростий емоційний досвід малечі.

0985_5.jpg (30.96 Kb)

Дитина може переживати прив’язаність дитини до мами через різні причини, зокрема психологічні:
- пережитий стрес або травматичний досвід (переїзд, розлучення батьків, конфлікти в сім’ї, свідками яких є дитина);
- різкі зміни в житті дитини (зміна садочка, народження братика чи сестрички, переїзд);
- копіювання тривожної поведінки батьків;
- надмірну опіку з боку мами (це дуже заважає розвитку самостійності у дитини).

На прив’язаність дитини можуть впливати фізіологічні фактори:
- особливості темпераменту дитини;
- схильність до тривожності;
- порушення режиму сну;
- можливі проблеми зі здоров’ям.

Соціальні фактори:
- негативний досвід спілкування з однолітками;
- відсутність достатньої соціалізації;
- завищені очікування щодо дитини з боку дорослих.

Сімейні обставини:
- непослідовність у вихованні;
- відсутність чітких кордонів та правил.

Що можна робити, аби допомагати дитині менш емоційно переживати розрив із мамою?
- створити стабільний розпорядок дня та чіткий режим сну;
- створити приємну атмосферу для сну із читанням казочок та вдяганням піжами. Дбайте про освітлення в кімнаті. Дитині може бути важливо мати улюблену м’яку іграшку поруч;
- проговорювати із дитиною, на скільки часу ви підете і коли (через скільки) повернетеся. Діти з тривожністю краще почуваються, коли знають, що буде далі;
- вдвох із дитиною придумайте ритуал прощання із мамою. Мамі не можна йти непомітно, а важливо прощатися і говорити, коли повернеться, акцентуючи увагу на тому, що дитина може робити, поки мами немає. Важливо обов’язково дотримуватися обіцянок щодо часу повернення;
- за можливості провести час разом: намалюйте страх, пограйте з дитиною ляльками в сім’ю, де мама йде, а дитина має її відпускати, можна попросити дитину в грі бути мамою, яка йде. Говоріть про почуття та емоції і як ви їх відчуваєте;
- коли мама вдома, дбайте про те, щоб були спільні із дитиною заняття, не тоді, коли мама щось робить, а дитина поруч грається, це має бути активна взаємодія, але вона не повинна тривати 24 години;
- мамі важливо дослухатися до своїх відчуттів, коли вона покидає дитину. Інколи діти відчувають мамин стан і проживають його;
- можна домовлятися про сюрпризи при поверненні (дитина може щось зробити для мами).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: