Не відпускає навіть на 10 хвилин: Чому дитина дуже «прив'язана» до мами?

Починаючи з трьох років діти готові «від’єднуватися» від батьків і робити кроки до самостійності. Втім, буває, що дитина відчуває особливу прив’язаність до дорослих, засмучується, коли залишається без мами чи тата, не відпускає на роботу. Це може свідчити про непростий емоційний досвід малечі.

Дитина може переживати прив’язаність дитини до мами через різні причини, зокрема психологічні:
- пережитий стрес або травматичний досвід (переїзд, розлучення батьків, конфлікти в сім’ї, свідками яких є дитина);
- різкі зміни в житті дитини (зміна садочка, народження братика чи сестрички, переїзд);
- копіювання тривожної поведінки батьків;
- надмірну опіку з боку мами (це дуже заважає розвитку самостійності у дитини).

На прив’язаність дитини можуть впливати фізіологічні фактори:
- особливості темпераменту дитини;
- схильність до тривожності;
- порушення режиму сну;
- можливі проблеми зі здоров’ям.

Соціальні фактори:
- негативний досвід спілкування з однолітками;
- відсутність достатньої соціалізації;
- завищені очікування щодо дитини з боку дорослих.

Сімейні обставини:
- непослідовність у вихованні;
- відсутність чітких кордонів та правил.

Що можна робити, аби допомагати дитині менш емоційно переживати розрив із мамою?
- створити стабільний розпорядок дня та чіткий режим сну;
- створити приємну атмосферу для сну із читанням казочок та вдяганням піжами. Дбайте про освітлення в кімнаті. Дитині може бути важливо мати улюблену м’яку іграшку поруч;
- проговорювати із дитиною, на скільки часу ви підете і коли (через скільки) повернетеся. Діти з тривожністю краще почуваються, коли знають, що буде далі;
- вдвох із дитиною придумайте ритуал прощання із мамою. Мамі не можна йти непомітно, а важливо прощатися і говорити, коли повернеться, акцентуючи увагу на тому, що дитина може робити, поки мами немає. Важливо обов’язково дотримуватися обіцянок щодо часу повернення;
- за можливості провести час разом: намалюйте страх, пограйте з дитиною ляльками в сім’ю, де мама йде, а дитина має її відпускати, можна попросити дитину в грі бути мамою, яка йде. Говоріть про почуття та емоції і як ви їх відчуваєте;
- коли мама вдома, дбайте про те, щоб були спільні із дитиною заняття, не тоді, коли мама щось робить, а дитина поруч грається, це має бути активна взаємодія, але вона не повинна тривати 24 години;
- мамі важливо дослухатися до своїх відчуттів, коли вона покидає дитину. Інколи діти відчувають мамин стан і проживають його;
- можна домовлятися про сюрпризи при поверненні (дитина може щось зробити для мами).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як емоційно налаштуватися на вагітність і материнство?

Плануємо дитину | 08:30, 16.12.2025

Психологиня Вікторія Островська розповіла, як емоційно налаштувати себе на вагітність і материнство.

Психологи пояснили, чому нам потрібні обійми

Психологія | 07:30, 16.12.2025

Експерти пояснили, чому для нашого здоров’я так важливі обійми, особливо в епоху віртуального спілкування, де реальні стосунки витісняються цифровими зв’язками.

Як підготуватися до ролі батьків і з чого варто почати?

Плануємо дитину | 06:30, 16.12.2025

Психолог Наталя Мовчан розповіла, як підготуватися до ролі мами й тата, як зробити цей важкий шлях комфортнішим.

Психологи пояснили, чому сімейні традиції такі важливі

Сімейні справи | 01:20, 16.12.2025

Експерти розповіли про користь для здоров’я сімейних традицій.

Психологи пояснили, чому ми боїмося бути щасливими

Психологія | 00:30, 16.12.2025

Іноді люди просто бояться радіти життю і бути щасливими. Як же позбутися своїх забобонів з цього приводу?

Як подолати проблеми у стосунках під час війни?

Сімейні справи | 23:30, 15.12.2025

Клінічна психологиня, авторка методу емоційно фокусованої терапії пар і сімей, почесна професорка кафедри психології в Університеті Оттави Сью Джонсон розповіла про поширені проблеми у стосунках і пояснила, що робити, щоб не втрачати відчуття звʼ

Психологи дали батькам 7 порад

Психологія | 22:30, 15.12.2025

Затяжна війна створює постійний стан невизначеності, через який дедалі більше українців відчувають знесилення та апатію. І дорослі, і діти стикаються з проблемами у пошуку мотивації та ресурсів для щоденних справ: роботи, навчання, саморозвитку. Окре