Намагатися бути самостійним
Спочатку батьки починають радіти першим дитячим “Я сам!”. Але потім часто піддаються непереборній спокусі зробити щось замість свого малюка — застелити ліжко, взутися або дізнатися шкільні завдання. Одним словом — вирішити все за дитину самостійно. Тим самим батьки вирощують собі проблему на майбутнє.
Батькам потрібно навчиться щиро вірити в своє чадо, хвалити за успіхи і спроби і захоплюватися ним на людях. Тим самим батьки будуть мотивувати дитину на подальший правильний вибір.
Бути жаднюгою
А ось якби тебе попросили позичити першому зустрічному якийсь свій улюблений девайс, одяг або попросили б покататися на твоїй новій машині, ти була б сильно рада? Зате дітей чомусь батьки часто змушують ділитися своїми улюбленими штучками примовляючи: “Не будь жаднюгою! Треба ділитися!”
Твоя дитина має повне право розпоряджатися своїми речами, тому не треба соромити її і називати жаднюгою. Але, добровільний акт дитини і чесний обмін іграшками вітаються.
Бути гучним
Існує думка, що високий і гучний голос у дітей — хитрощі природи, щоб батьки швидко могли знайти своє чадо. Але хіба не захоплює те, з якою свободою і радістю маленькі діти наспівують, кричать і видають різні звуки на вулиці?
Припини забороняти дитині проявляти себе голосом і жестами, з настанням шкільного віку її повна свобода закінчитися. Що вже говорити про більш доросих дітей.
Боятися
Для початку спробуй згадати чого боїшся ти і свою реакцію на це. Наприклад ти боїшся мишей і готова втратити свідомість при одному згадуванні про цього милого звірка. А коли твоя дитина боїться, наприклад якийсь побутовий прилад, то це часто здається чимось не серйозним.
Страх закладений в усіх живих істотах для виживання, і в діток в тому числі. Не потрібно критикувати, висміювати або ігнорувати дитини. Обійми, жарти і спеціальні ритуали допоможуть тобі в разі нападу дитячого страху.
Плакати
Життя дитини – це буря емоцій. І негативних також. Засмучуватися для людини – це нормально. А для малюка так тим більше. Не треба вимагати від свого чада перестати переживати, якщо йому прикро.
Дитині буває важко усвідомити причину свого стану, так що твоє логічне запитання “чому ти плачеш?” може залишитися без відповіді. У такому випадку важливо самій озвучити дитині його почуття. Викинь зі свого лексикону визначення “скиглій” і “плакса”, а також фрази типу «не реви, як дівчисько”. Озвучуючи їх, ти досягнеш того, що малюк буде вважати себе поганим за свої сльози.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: забороняти дитині
Цікаво також:
Новини по темі
Розеола, або «триденна лихоманка»: чому батькам не варто лякатися раптового висипу в малюка
Хвороби | 01:30, 27.06.2026
Шкільний стрес і соматоформні розлади: коли у дитини «насправді» болить живіт
Хвороби | 00:30, 27.06.2026
Дитяча дегідратація: чому вода важливіша за соки, і як розпізнати приховану спрагу?
Дитяче харчування | 08:30, 26.06.2026
Роль цинку та заліза у когнітивному розвитку дітей дошкільного віку
Дошкільнята | 07:30, 26.06.2026
Ювенільний розлад сну: як розпізнати дефіцит відпочинку у підлітків
Школярі | 06:30, 26.06.2026
Мікробіом кишечника дитини і його вплив на імунітет та поведінку
Дитина | 01:20, 26.06.2026
Синдром сухого ока у дітей цифрової епохи: приховані загрози екранного часу
Хвороби | 00:30, 26.06.2026