Гіперактивність у дитини: коли варто звернутися до невропатолога?

Гіперактивність у дітей — поширене явище, яке викликає занепокоєння як у батьків, так і у педагогів. Надмірна рухливість, постійне бажання змінювати вид діяльності, труднощі з концентрацією уваги можуть виглядати як звичайна енергійність, але інколи це сигналізує про особливості роботи нервової системи. У такій ситуації важливо вчасно звернутися до дитячого невропатолога, щоб зрозуміти причини поведінки й отримати кваліфіковані рекомендації.

Гіперактивність не виникає на порожньому місці. Вона пов’язана з особливостями функціонування центральної нервової системи. У частини дітей спостерігається нестійкий баланс між процесами збудження та гальмування в корі головного мозку. У результаті школяр стає надто активним, швидко втрачає здатність зосереджуватися, реагує імпульсивно.

Спадковість — один із ключових чинників. Якщо подібні риси поведінки зустрічалися в батьків або близьких родичів, ймовірність їх прояву у дитини підвищується. Додатково впливають:

— ускладнення під час вагітності або пологів;
— гіпоксія плода чи новонародженого;
— перенесені в ранньому віці інфекційні захворювання;
— травми голови;
— несприятливе середовище та постійний стрес.

Коли такі фактори поєднуються, формується схильність до гіперактивності, що найчастіше проявляється у дошкільному або молодшому шкільному віці.

Основні прояви та поведінкові особливості
У батьків та вчителів перші сумніви виникають тоді, коли дитині складно зосередитися на завданні чи дотримуватися правил поведінки в класі. Гіперактивність не зводиться лише до рухливості. Це комплекс ознак, серед яких найчастіше зустрічаються:

— постійна потреба рухатись, навіть у ситуаціях, коли потрібно сидіти спокійно;
— імпульсивні відповіді або дії без роздумів;
— складнощі з очікуванням своєї черги в грі чи дискусії;
— звичка перебивати співрозмовників;
— швидка втрата інтересу до будь-якої діяльності;
— неорганізованість і труднощі з плануванням.

У шкільному середовищі така поведінка призводить до труднощів у навчанні. Дитина часто не завершує вправи, пропускає важливі деталі в завданнях, відволікається на сторонні подразники. Це створює враження неуважності, хоча насправді проблема полягає у специфічних особливостях роботи нервової системи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як батькам позбутися відчуття провини перед дитиною?

Сімейні справи | 01:20, 03.02.2026

Почуття провини перед дитиною може бути дуже складним і викликати значний емоційний стрес.

Якщо у дитини виявили сірчану пробку?

Дитина | 00:30, 03.02.2026

Сірчані пробки у дітей – поширене явище, яке може спричиняти дискомфорт, погіршення слуху та навіть біль у вухах. Батькам важливо знати, як правильно реагувати, щоб не нашкодити малюку.

Як перехід до нової школи може змінити життя дитини?

Дитина | 07:30, 02.02.2026

Зміна школи — важливий етап у житті дитини. Він здатний вплинути на навчання, спілкування та емоційний стан. Для одних це шанс на розвиток, для інших — виклик, що потребує підтримки.

Відеоігри можуть стимулювати розвиток мислення у дітей - дослідження

Ігри та іграшки | 06:30, 02.02.2026

Сучасні наукові дослідження доводять, що відеоігри здатні позитивно впливати на інтелектуальний розвиток дитини. У процесі гри малюки та підлітки тренують увагу, розвивають пам’ять і вчаться швидко приймати рішення.

Типові помилки у вихованні дівчаток

Виховання | 01:20, 02.02.2026

У вихованні дівчаток батьки часто припускаються кількох поширених помилок.

Як звички батьків можуть зламати майбутнє дитини?

Сімейні справи | 23:30, 01.02.2026

Дитинство — фундамент, на якому будується все подальше життя. І хоч більшість батьків щиро бажають добра своїм дітям, певні дії чи слова можуть мати далекосяжні негативні наслідки. Погляньмо на поширені помилки у вихованні, які часто залишають глибок

Як емоційний стан батька стає дзеркалом для дитини?

Тато | 22:30, 01.02.2026

Батьківство — це не лише про забезпечення, виховання чи правила. Це передусім — про емоції. Особливо емоції батька, які часто залишаються в тіні, але мають величезну силу формувати особистість дитини.