Якою виросте дитина, якщо її били в дитинстві?

Adoption

Date: 06:20, 05.12.2024 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

462 Переглядів

Чіткого визначення поняття “насильство” немає, але якщо розбирати його в широкому значенні, то отримуємо таке формулювання: насильство – це примусовий вплив на будь-кого з метою придушення волі та особистості жертви. Інструменти насильства: фізична сила, образа, приниження, ігнорування, заборони та інші дії, спрямовані на руйнування та придушення особистості людини. Яким може бути насильство? Нині вже для кожного випадку насильства підібрано свою категорію – психологічне, фізичне, сексуальне, економічне, політичне тощо. Ми з вами зупинимося на фізичному насильстві, хоча у вихованні дітей та їхніх стосунках з батьками простежується і психологічне насильство також.

9917_2.jpg (18.58 Kb)

1. НЕ ФОРМУЮТЬСЯ КОРДОНИ

Будь-який фізичний вплив, наприклад, одиничний потиличник, поштовх, ляпанець, серія ударів, застосування ременя і т. д. – все це порушення особистісних меж дитини. Внутрішнє “Я” такої дитину защемлено, принижено і навіть розтоптано. Як наслідок, діти, яких батьки били у виховних цілях, не вміють захищати та відстоювати власні межі навіть у дорослому віці, не поділяють де “чуже”, а де “моє” (це я про внутрішній світ).

Хто виросте? Залежна від чужої думки людина, яка сторонні слова сприймає надто близько до серця. А коли будь-яке слово/дія може поранити, то не дуже класно живеться.

2. НЕ ФОРМУЄТЬСЯ ДОВІРА до членів сім’ї, а як наслідок ДО СВІТУ

Я часто у статтях згадують поняття “базова довіра до світу”, навіщо воно потрібне і що його формує мама. Так от, ви можете сформувати цю довіру, але так само своїми жорсткими методами виховання її можна зруйнувати. Усе це негативно впливає на соціалізацію дитини та її майбутню соціальну роль, будь-яку. Дитина росте невпевненою в собі, агресивною (агресія як найкращий спосіб захисту).

3. СТРАХ ПОРОДЖУЄ ТІЛЬКИ СТРАХ

Ні про яку повагу та розуміння не йдеться. Страх – це єдине, чого ви зможете досягти своїми ляпасами. Більше того, страх ніяк не допомагає дітям вчитися та розвиватися. Дитина, яка перебуває у страху, не може нормально засвоювати інформацію, адже вона сконцентрована на очікуванні покарання від батьків. Такій дитині навіть важко грати з іншими дітьми. Одним словом, постійний стрес.

Страх породжує страх. Діти ростуть замкнутими та нічим не діляться з батьками. А навіщо? А раптом їм ще й за “це” влетить?

Але страх має властивість проходити, діти швидко адаптуються під такі умови життя і все одно продовжують робити так, як їм хочеться, тому що не розуміють причини відмови/заборони: “Чому мені не можна цього робити?”

Тобто ваші дії зараз – короткострокові.

4. “БАЖАНА” ПОВЕДІНКА ДИТИНИ КОРОТКОТЕРМІНОВА

Дитина може перестати грати в планшет після ляпасу і сяде за уроки, АЛЕ вона це зробить не з власної волі, а лише через страх фізичної розправи. І це спрацьовуватиме лише до певного віку.

Ви не виховуєте в дитині бажання вчитися, не пояснюєте їй, чому так важливо здобувати знання, а навпаки вирощує в ній ненависть до математики або гри на фортепіано. Думаєте підпотиличник допоможе вашому малюку усвідомити, що грати в планшеті замість виконаної домашки – неправильний вибір?

5. АГРЕСІЯ ПОРОДЖУЄ АГРЕСІЮ

Нічого, крім цього. Ніякого виховання, усвідомлення, чи що ще там приписують до цих фізичних дій стосовно дитини. Ви виховуєте агресора. Ваш приклад – це його майбутня модель спілкування зі своїми дітьми, з вами ж, зі своєю другою половинкою і т.д.

Дитина, стикаючись із батьківською агресією, робить висновок, що всі складні ситуації потрібно вирішувати, застосовуючи силу, агресію та залякування. Бо інакше вона не вміє і навіть не знає як.

6. ЗНИЩУЄТЬСЯ САМООЦІНКА ДИТИНИ

Фізичне насильство – це приниження. Дитина не може дати вам здачу. Вона взагалі навчається контактувати зі світом через вас.

Якщо сім’я налаштована до дитини агресивно (будь-який ляпанець – це агресія), то що їй чекати від зовнішнього світу? Формується чітка установка, що так і має бути. Світ злий, а я заслуговую на цю агресію, адже я такий поганий. Навколишні мають право мене ображати та бити.

7. У ДИТИНИ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ БАЖАННЯ МСТИТИ

Дитина, яку батьки виховують із застосуванням фізичної сили, втрачає відчуття реальності, оскільки живе вона у агресії, страху та бажанні помститися. Часто такі діти мстять своїм батькам зриваючись на своїх дітях (я писала про це вище). Тобто своїми діями батьки псують життя не лише своїй дитині, а й своїм майбутнім онукам. Глобально, правда?

8. МОЖЕ З’ЯВИТИСЯ ЗАТРИМКА У РОЗВИТКУ

Тут може бути взагалі замкнене коло. Дитина із затримкою у розвитку дратує своїх батьків своїм нерозумінням, гальмуванням (це слова, які я чула від батьків, проходячи практику в центрі ранньої допомоги) і замість того, щоб підвищити свою компетентність, набратися терпіння та опанувати навички спілкування з дитиною, батькам простіше по попі дати, адже так він точно зрозуміє.

Що матимемо? Нічого доброго. Такі ляпанці по попі породжують апатію у дітей, руйнують будь-яке прагнення розвитку, особливо в дітей із затримкою розвитку, і порушують їхнє психологічне здоров’я.

Такі батьки б’ють лише тому, що по-іншому не вміють чи не хочуть вчитися. Але часто фізичні дії, навпаки, провокують непослух дитини.

Розумієте? ляпас, удар, поштовх – це не спосіб показати дитині, що вона чинить неправильно. Це лише спосіб принизити, залякати та зламати особистість малюка.

Пам’ятайте, фізичне покарання – це насамперед ваша слабкість, а не сила. Спробуйте так покарати свого боса чи колегу на роботі та подивіться, що з цього вийде.

Хочете донести щось до своєї дитини? Вчіться цьому! Читайте статті, застосовуйте знання у своїй сім’ї, ставайте мудрішими та усвідомленішими. Адже ви зараз ростите нову особистість, здоров’я (психологічне) якої сильно залежить від вашого ставлення до неї.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: