Синдром розсіяної уваги у дітей: що потрібно знати батькам?

Adoption

Date: 14:50, 20.09.2024 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

354 Переглядів

«Ходить на голові», «не може всидіти на місці ані хвилини», «не вміє себе контролювати», «невихований та неслухняний» — так часто говорять про гіперактивних дітей, які, здається, завжди в русі. Вони бігають, стрибають, балакають без зупинки, починають щось робити та швидко перемикаються на іншу дію, не можуть сконцентруватися на простих завданнях, а рішення приймають імпульсивно. Така непосидючість може бути ознакою синдрому розсіяної уваги, який зустрічається у 7% дітей по всьому світу та накладає відбиток на їхню поведінку. Психологи сервісу MOZHNA підготували статтю, яка допоможе батькам вчасно виявити симптоми цього розладу у дитини та навчить методів підтримки для ефективної адаптації вдома та в школі.

8983_0.jpg (29.28 Kb)

Що таке синдром розсіяної уваги
Офіційна назва хвороби — синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ). Це хронічний психологічний стан, який виникає через особливості розвитку мозку. Симптоми СДУГ проявляються у віці до 12 років, хоча у деяких дітей вони помітні вже у 3 роки. Але це не лише дитяча проблема: згідно з дослідженнями, у дорослому житті понад 5% осіб продовжують відчувати прояви розладу.

Синдром розсіяної уваги включає три основні компоненти:

- Гіперактивність: дитина надмірно рухлива, не може довго сидіти на місці.
- Імпульсивність: їй важко стримувати себе, вона часто приймає необдумані рішення.
- Неуважність: проявляється як проблеми з концентрацією уваги та легке відволікання на зовнішні подразники.

У хлопчиків і дівчаток поведінка при СДУГ може бути різною: зазвичай хлопчики більш гіперактивні, а дівчатка спокійні, але неуважні.

Методи лікування СДУГ у дитини

Незалежно від того, які симптоми СДУГ переважають у вашої дитини, вони можуть спричинити багато проблем, якщо їх не лікувати. Нездатність зосередитися та контролювати себе призводить до труднощів у школі та неможливості заводити друзів, що з часом виллється у розчарування, низьку самооцінку, міжособистісні конфлікти та стрес для всієї родини.

Лікування може кардинально змінити життя дитини та допомогти їй успішно долати життєві труднощі. Для цього спеціалісти використовують комплексний підхід, який поєднує поведінкову терапію, медикаментозне лікування, соціальні тренінги та підтримку з боку батьків.

Поведінкова терапія
Це один з найефективніших методів лікування синдрому розсіяної уваги. Для дітей молодшого та середнього шкільного віку робота ведеться з батьками — їм надають інструменти підтримки та допомоги для своєї дитини. Терапія проводиться у групах або індивідуально з кожною сім’єю. Підлітки вже самі можуть брати участь в терапії, але підтримка та участь батьків на всіх етапах все одно знадобиться.

Медикаментозне лікування
У деяких випадках дітям з синдромом розсіяної уваги призначають стимулюючі (зазвичай лише по досягненню 6 років) та нестимулюючі препарати. Оцінка ефективності лікування та корекція дози проводиться за тісної співпраці лікарів, батьків, вчителів і вихователів, які спостерігають за змінами у дитячій поведінці під час приймання ліків.

Соціальні тренінги та підтримка школи
Діти зі СДУГ часто потребують допомоги у розвитку соціальних навичок, що дозволяє їм краще адаптуватися у школі та колі друзів. Таке навчання має відбуватися в групі з однолітками, щоб вони могли практикувати те, що вивчають, у реальному житті.

Вчителі та шкільна адміністрація можуть забезпечити дітей з синдромом розсіяної уваги окремими пільговими місцями для сидіння, давати їм додатковий час на тести та можливість робити перерви й пересуватися по класу під час уроків.

Пам’ятайте, що СДУГ не має нічого спільного з низьким інтелектом чи відсутністю таланту. Навпаки, такі діти бувають надзвичайно творчими та креативними. Задумлива мрійниця з купою думок у голові може стати майстринею розв’язування проблем, а непосидючий неслух — винахідливим художником. Такі діти не зациклюються на одній альтернативі, тому більш відкриті до різних ідей. Їм рідко буває нудно, бо вони цікавляться багатьма речами та мають живий характер. А коли мотивовані та справді зацікавлені в завданні, майже не відволікаються та прагнуть дійти до кінця.

Тому, якщо вашій дитині поставили діагноз синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, не спішіть опускати руки. Завдяки вчасній діагностиці, поведінковій терапії та підтримці сім’ї, вона може успішно адаптуватися до навчання та соціального життя. Головне — це ваша підтримка та віра у неї.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: