В очікуванні блекаутів: Як говорити про це з дітьми?

Під час війни ми постійно тривожимося, але не тільки через події, які вже відбулися, а й через очікування невідомого та поганого. Наприклад, ми з острахом чекаємо блекаутів, ескалації бойових дій, обстрілів, важкої зими. Інколи це сприймається важче, аніж сама подія.

Стан тривоги та невизначеності під час війни є нормальним – це реакція психіки на надмірне стресове навантаження. І стрес сам по собі не є чимось поганим: він може вести як у конструктивному, так і в деструктивному напрямку.

Зазвичай, пройшовши крізь ситуації, що викликають його, ми отримуємо досвід та алгоритми, як реагувати та діяти наступного разу, тобто мобілізуємо всі наші ресурси й адаптуємось до нових умов.

Але коли ця напруга накопичується надто довго або вже переходить у хронічний стан, і нам не вистачає ресурсу правильно сприймати нові обставини, ми переходимо в стан дистресу.

Дистрес своєю чергою може призвести до вигорання, депресивних проявів або тривожності. Це можна порівняти із гумою. Якщо вона занадто розтягнута, то вже не може відновитися до попереднього стану.

Тому треба усвідомлювати: якщо ми надто довго перебуваємо в напруженому стані й відчуваємо його прояви, то є потреба звернутися за допомогою. Можливо, навіть медикаментозною.

Втрата контролю і складнощі з побудовою планів на майбутнє також призводять до підвищеного рівня тривожності. Оскільки наш мозок не відрізняє уявні переживання від реальних, організм реагує на наші хвилювання через майбутнє так, наче ми цю подію переживаємо насправді.

Як не зациклюватися на очікуванні поганого

Переживаючи через те, чого ще не сталося, ми витрачаємо багато енергії і виснажуємося. Щоб допомогти собі, важливо зосередитися на тому, що ми можемо контролювати. Навіть такі прості дрібнички, як вибір чаю або кави до сніданку, повертають нам це відчуття.

Тож потрібно допомогти собі залишатися у спокійнішому стані та відновлювати власні ресурси.

Прописати негативні сценарії та варіанти дій

Щоби тривожні думки не забирали сили, можна виписати їх, припустивши, з якою ймовірністю це дійсно може статися. Якщо вона висока, подумати, що можна зробити, аби цього не відбулося, або з менш негативними наслідками. Вже на цьому моменті ми починаємо інакше сприймати думки про погане.

Наприклад, якщо турбує майбутній блекаут, можна згадати торішній досвід і скласти алгоритми: скільки потрібно павербанків, куди піти, якщо не буде зв’язку, чи потрібно змінити інтернет-провайдера.

Маючи конкретні плани, ми можемо повернути собі відчуття контролю та почуватися більш захищеними.

Обрати “час для тривожності”

Можна домовитися з собою, приділити декілька хвилин і дозволити тривозі максимально заволодіти своїми думками: прокручувати сценарій, ніби подія вже відбувається, дати тілу відчути всю напругу замість того, щоб уникати її. А коли час спливе – повернутися у поточний момент.

Займатися фізичною активністю

Через те, що фізичне навантаження знижує рівень гормонів адреналіну та кортизолу, які з’являються за стресу, слід подбати про те, щоб тіло мало можливість скинути напругу, яка в ньому накопичилась. Це може бути йога, біг, танці, прогулянки або навіть прибирання у квартирі – кожен знаходить щось своє.

Одним із найпростіших та дієвих методів для зниження тривожності є дихальні вправи. Їх можна виконувати будь-де та непомітно для всіх. Зазвичай ми дихаємо неусвідомлено, а під час стресу – дуже поверхнево. Тож, контролюючи свої вдихи та видихи, ми подаємо мозку сигнал, що все добре, а він запускає механізми заспокоєння.

Оберігати себе від тригерів

Варто подбати, щоб у повсякденні було менше неприємних моментів. Обмежити використання соцмереж та інших джерел інформації, що можуть викликати тривожність. За можливості – менше зустрічей, які не приносять задоволення.

І, звичайно, можна звернутися по психологічну допомогу. Зараз є багато можливостей отримати її, зокрема й безоплатно.

Як допомогти дитині подолати тривожність

Найголовніше, щоб дорослий, який є поруч із дитиною, залишався у максимально ресурсному стані: міг долати свою тривогу і був здатний сприймати тривогу дитини.

Часто батькам зараз не вистачає сил приховати власне хвилювання, яке діти легко зчитують і можуть переймати цю тривожність на себе.

Буває багато випадків, коли діти бачать реакцію своїх батьків на певні події, і їхня поведінка раптово змінюється. Причому це відбувається неусвідомлено для самих дітей.

Тому, якщо батьки самі здатні контролювати свій стан, їм легше подавати приклад дітям, спокійно складати план дій на випадок непередбачуваної ситуації.

Якщо дитина боїться чогось, що ще не сталося, можна сказати так: – Що ми можемо зробити, щоб ти почувалася сильнішою та захищеною?

Не просто повідомити готовий алгоритм, а саме почути дитину – що, на її думку, могло б її заспокоїти.

З дитиною дошкільного або молодшого шкільного віку можна це перетворити на гру: складати казки, малювати себе у вигляді персонажів із суперздібностями. Залежно від того, що дитині буде більше відгукуватися.

Старша дитина може повідомити, що їй допоможе, якщо під час повітряної тривоги вона вдягне навушники та буде слухати музику замість звуків сирени. Або ж вона хоче, аби батьки її в цей момент обіймали чи робили щось із нею разом.

Часто приходять запити від батьків, що діти раптом починають боятися темряви. Тоді важливо проговорити з дитиною, що ви будете робити, якщо зникне світло.

Наприклад: Дивись, у нас в кожній кімнаті є ліхтарики, або – Ми можемо запалити свічки й у щось пограти.

Діти часто бояться темряви як чогось невідомого, вони могли побачити відео, почути страшні історії. Тоді потрібно створити для дитини максимально позитивне враження від того, що її лякає: наприклад, пограти у театр тіней чи наклеїти наліпки, що світяться у темряві.

А вже знаючи, як впоратися із тривожністю, а саме – знизити її, важливо вміти також залишатися в цьому стані якомога довше.

Для цього треба підживлювати свої ресурси, щоби бути більше здатними сприймати всі виклики, які нам кидає сьогодення. Це можуть бути хобі, які нагадують спокійні часи, чи якісь нові та незвичні.

Так, у нашому фонді проводяться групові заняття, які допомагають впоратися із переживаннями, і діти можуть у безпечному просторі поспілкуватися на теми, які їх хвилюють.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

До чого важливо готуватися чоловікові після народження дитини?

Тато | 01:20, 09.03.2026

Народження дітей – дуже важливий крок для сім’ї. І якщо для мами шлях материнства починається задовго до появи малюка, то батьки виявляються не зовсім підготовленими. До вашої уваги сім важливих моментів, до якого молодий батько повинен бути готовий.

Пропускати школу без поважних причин тепер не можна: новий закон

Навчання | 00:30, 09.03.2026

Кабінет Міністрів України затвердив постанову, яка оновлює механізм обліку дітей шкільного віку. Документ передбачає швидший та системніший обмін інформацією між освітніми установами, правоохоронними органами та службами у справах дітей, щоб своєчасн

Чи будуть в українських школах весняні канікули цього року?

Навчання | 19:30, 07.03.2026

У 2026 році українські школи самостійно визначають дати весняних канікул. На графік відпочинку вплинули кілька чинників — передусім ситуація з енергопостачанням, можливі блекаути та тривалість зимових канікул.

Як зробити розрив шлюбу менш болісним для дитини?

Дитина | 06:30, 07.03.2026

Легких розлучень не буває, але розрив шлюбу з дітьми може бути особливо важким і болючим. Батьки створюють фундамент для своїх дітей, а розлучення часто вириває його з-під ніг. Дитина може почуватися позбавленою коріння і наляканою.

Чому важливо слухати дитину, коли вона плаче?

Немовля | 01:20, 07.03.2026

Фрази “Поплаче і перестане!”, “Чому ти одразу біжиш, істерика пройде!” – ці репліки часто лунають у відповідь від батьків. Дітей часто звинувачують у маніпуляціях та бажанні звернути на себе увагу, хоча за сльозами дітей ховаються зовсім інші мотиви.

Як навчити дитину приймати свої помилки без істерик?

Дитина | 22:30, 06.03.2026

Часто діти відчувають сум і розчарування через свої невдачі, нездолані труднощі, навіть не розуміючи, що саме ці випробування сприяють їхньому зростанню та навчанню.

Що робити батькам, якщо їхня дитина почала заїкатися?

Дитина | 07:30, 06.03.2026

Заїкання – це порушення плавності, ритму та темпу мовлення. Часто цей явище зустрічається у дітей віком два-три роки, коли їхнє фразове мовлення активно розвивається. Заїкання може мати різний характер – органічний чи психогенний. Дитина може робити