Дитина не вміє програвати: Як навчити її гідно приймати свої невдачі?

Помилки і програші — це цінний життєвий досвід, але багато хто його сприймає, як катастрофу, після якої опускаються руки і вже не хочеться рухатися вперед, тим більше ризикувати. Це дуже погано і неправильно. Так, неприємно бути переможеним, обійденим, другим або взагалі останнім, але потрібно вміти адекватно реагувати на власні невдачі. Цього важливо навчити дітей. Але як?

Якщо дитина після найменшої невдачі починає плакати, закочувати істерику, кидатися з кулаками на того, хто виграв, необхідно їй допомогти навчитися інакше реагувати на невдачі.

Насамперед потрібно розібратися в тому, звідки у дитини така реакція? Мабуть, всьому виною самі батьки? Якщо мама впадає в стан шоку за найменших, навіть незначних проблем (наприклад, запізнилася на маршрутку або втратила магазинну картку на знижку), то дитина буде реагувати точно так же.

Дуже часто буває, що батьки занадто вимогливі до своїх дітей і лають їх за кожну невдачу: отримав у школі 9 балів замість 12, на змаганнях посів третє місце, а не перше. У такому разі дитина починає панічно боятися невдач і просто уникає змагань і олімпіад, не прагне відповідати в школі, словом, не проявляє жодної активності, щоб ніде не програти і не розлютити своїх батьків, чиїх надій вона може не виправдати.

Трапляється, що батьки самі намагаються захистити дитину від невдач: допомагають писати твори, шукають матеріали для презентації, надмірно хвалять дитину, до того ж навіть тоді, коли вона дає раду явно гірше інших. Батьки стверджують, що дитина все одно краща за всіх, і намагаються захистити любого сина чи доньку від гіркоти програшу. Однак приходить час, і дитина починає розуміти, що батьки сильно перебільшували її здібності та успіхи. Чим пізніше дитина стикається з невдачею, тим складніше з нею змиритися і подолати.

Погано, коли батьки самі не вірять в успіх дитини і не вчать її вірити у власні сили. Тоді після першої ж невдачі вона опускає руки і більше ні до чого не прагне.

Батьки повинні розуміти, що невміння програвати, сльози, істерики і нервозність розхитують нервову систему дитини, роблять її вразливою і безпорадною в очах оточення. У неї може знизитися самооцінка, з'явитися страх перед змаганнями.

Не шукайте винних
Найпростіше у власному програші звинувачувати кого завгодно, тільки не себе. Винна вчителька — вона ставить високі оцінки своїм улюбленцям, до яких дитина не належить. Винен тренер, який погано підготував до змагань і так далі. Деякі батьки погоджуються з такими доводами і цим тільки шкодять своїй дитині. Потрібно вчити дитину усвідомлювати свій програш, сказавши собі: "Так, цього разу я був слабшим від інших, але в наступний раз я зможу бути сильнішим". Дитина повинна розуміти, що все залежить тільки від неї, від її знань, умінь, здібностей і настрою.

Де твоя "слабка ланка"?
Головне — навчити дитину приймати свій програш, робити з нього висновки і розуміти, що саме їй не вдалося. Це життєвий досвід, який просто необхідний для майбутніх перемог.

Отже, після прикрої поразки батькам необхідно допомогти дитині усвідомити подію і опанувати себе. Дайте їй можливість виплакатися (але тільки щоб ніхто не бачив), виговоритися, а потім сядьте і спокійно проаналізуйте ситуацію. Подумайте, чому вона програла, що саме зробила неправильно і над чим потрібно попрацювати. Налаштуйте дитину на позитив. Переконайте в тому, що в житті буде ще багато перемог і програшів, тому потрібно реагувати на них адекватно і все одно рухатися вперед.

Не ставте планку дуже високо
Ще один важливий момент. Багато дітей не можуть правильно розрахувати свої сили і беруться за непосильні для них завдання. Тоді один програш слід за іншим, а дитина відчуває себе нікчемним невдахою. Часто діти хочуть змагатися з найсильнішими і здібними дітьми, наприклад, хочуть написати олімпіаду краще, ніж відмінник, хоча самі перебиваються з п'ятірки на шістку. Або на фізкультурі стрибнути так високо, як не може самий спортивний однокласник. Допоможіть своїй дитині поставити таку мету, яка була б досяжною і допомогла їй піднятися на одну (а не десять) сходинок вище. Наприклад, закінчити півріччя з оцінками не нижче 7 балів. А наступне завершити мінімум на вісімки. Це буде справжня перемога над собою.

Діти потребують похвали батьків. Багато татів і мам сприймають гарні оцінки і невеликі перемоги дитини, як щось цілком звичайне. А їй здається, що вона не гідна хороших слів і їй нічим особливо пишатися, хоча це абсолютно не так. Дитина може просто віддалитися від тата і мами і стане дорожити похвалами і думкою чужих для неї людей, які зуміли оцінити її зусилля.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Що робити, якщо дитина прогулює школу?

Навчання | 22:30, 07.11.2025

Якщо запитати дорослих, то виявиться, що тих, хто жодного разу не прогуляв шкільні заняття, — лічені одиниці. Тому, дізнавшись про прогули своєї «копії», не варто істерити «Та я у твої роки…» Така реакція ситуацію не виправить, тільки викличе відторг

Чому підлітки хамлять батькам і як на це реагувати?

Сімейні справи | 21:30, 07.11.2025

На очах у занепокоєних батьків колись золота дитина перетворюється на… кактус. Радикальні зміни в характері свідчать про настання перехідного віку. З цим можна тільки привітати маму й тата, адже їхній малюк починає дорослішати. Тільки чомусь це зовсі

Осіння депресія у дитини: як її помітити?

Дитина | 20:30, 07.11.2025

Зазвичай поняття депресія не використовується стосовно дітей. До недавнього часу навіть медики вважали, що цей стан притаманний лише дорослим. Та з часом прийшло розуміння, що дратівливість, замкнутість, безпричинні істерики та невмотивовані напади а

Скільки прихованого цукру споживає дитина щодня?

Дитяче харчування | 19:30, 07.11.2025

Практично всі діти люблять солодощі, але у великій кількості цукор може призвести до проблем зі здоров’ям і порушення поведінки. Як уберегти свою дитину та скоротити споживання вільного цукру?

Що робити, якщо дитина нічого не хоче?

Дитина | 06:30, 07.11.2025

«Я не хочу» чи «Я не буду» збивають батьків з пантелику. Мами, випробувавши всі доступні їм методи переконання, звертаються до тат. А ті, почухавши потилицю, починають перемовини з вередунами, й іноді не розуміють причини відмовок. На допомогу сучасн

Дитина ниє: як відучити її від цієї звички?

Дитина | 01:20, 07.11.2025

Будьте уважні і відстежуйте, в який момент і як саме розгортається ниття. Наприклад, дитина просить включити їй мультфільми. Спочатку спокійно, потім голосніше, і, якщо не отримує бажаного, починає нити. Якщо таке трапилося раз, можливо, більше не по

Чому не варто порівнювати свою дитину з іншими?

Дитина | 23:30, 06.11.2025

Чи допомагають порівняння ставати краще і навчитися чомусь новому?