Якщо у дитини нервові тики: що робити?

Через війну українці переживають значне психологічне навантаження, від дорослих до дітей. Багато людей втратили свої домівки, ще більша кількість змушені залишати оселі у пошуках безпечнішого місця перебування. Відтак цей складний період відбивається на житті кожного, особливо на дітях, адже їхня нервова система ще не сформована остаточно.

Наслідками можуть бути прояви нервових тиків, заїкання, депресії та різних тривожних станів. Тому батьки та близькі мають докласти всіх зусиль, аби мінімізувати негативний вплив психотравматичних факторів війни.

Одне з найчастіших проявів неврологічних порушень, яке проявляється у дітей у вигляді різких, неконтрольованих рухів або звуків – це тики. Наприклад, дитина, що страждає від тиків, може швидко й багаторазово кліпати, навіть якщо її очі нічого не дратує.

Види тикових розладів
Виділяють минущі та хронічні тики, а також найбільш серйозний тиковий розлад – синдром Туретта, при якому фізичні й звукові тики виникають одночасно. Його частота становить один випадок на 1 000 дитячого населення у хлопчиків й один на 10 000 у дівчаток.

Транзиторний, або минущий, тиковий розлад також містить в собі обидва типи тиків, проте вони досить часто зустрічаються окремо один від одного. Може проявлятися моторними або голосовими тиками з повним зникненням симптомів захворювання протягом року.

Хронічний моторний тиковий розлад без вокального компонента зазвичай триває понад рік. Хронічні вокальні тики в ізольованому вигляді зустрічаються рідко.

Найчастіше тики з’являються у дітей у віці від 2 до 17 років, середній вік – 6-7 років.

Як допомогти дитині у разі нервових тиків

Серед дієвих способів надання допомоги під час нервових тиків можна виділити наступні:

Відволікання дитини. Дуже дієвий спосіб тимчасово усунути нервовий тик – знайти дитині цікаве заняття. Це може бути цікава настільна гра, малювання тощо. Такий метод створює в мозку дитини зону активності, яка заглушає патологічні імпульси, що надходять з екстрапірамідної зони, і нервовий тик зникає. Цей ефект є тимчасовим, і після припинення «відволікаючого» заняття нервовий тик відновиться.

Швидке усунення нервового тику повік. Помірно натискати пальцем в області надбрівної дуги й утримувати протягом 10 секунд. З такою ж силою надавити в області внутрішнього і зовнішнього кута ока, утримуючи протягом 10 секунд. Потім сильно заплющити обидва ока на 3-5 секунд. Під час цього потрібно максимально напружити повіки. Цю послідовність дій слід повторити 3 рази з інтервалом у хвилину. Виконання таких прийомів може знизити вираженість нервового тику, однак цей ефект тимчасовий — від декількох хвилин до декількох годин.

Психологічна корекція – це дієвий метод терапії у разі простих моторних тиків. Психолог передусім має пояснити батькам, що сприятливе оточення в родині, захист дитини від впливу провокативних факторів є дуже важливими складовими у лікуванні дитини. Конфліктні ситуації, що виникають в родині, слід вирішувати спокійно, без психологічного та фізичного насильства.

У ситуаціях, коли тики впливають на роботу чи навчання, дієвим методом може стати поєднання когнітивної поведінкової терапії (КПТ) та медикаментозного лікування. Дитині потрібно навчитися контролювати та управляти своїми емоціями у складних психологічних обставинах, оскільки стрес може погіршити тики або зробити їх частішими. Медикаментозне лікування тиків слід починати, коли усі попередні методи не дали жодного позитивного результату. Препарати призначаються дитячим лікарем-неврологом або дитячим лікарем-психіатром залежно від клінічної картини і даних додаткового обстеження. Тривалість медикаментозної терапії після зникнення тиків становить 6 місяців, потім можна повільно зменшувати дозу препарату аж до повного скасування.

Що робити, щоб мінімізувати та зберегти дитячу психіку під час стресу

Не варто дивитися при дітях новини, оскільки кадри війни для маленьких дітей — це глибоке потрясіння. Тому, якщо вашій дитині до 10 років, краще не допускати її до екрана телевізора чи пристрою, з якого ви переглядаєте новини.

Не обговорюйте негативні новини поряд зі своїми дітьми. Батьки зобов'язані тримати себе у руках та контролювати емоції, бо дитина «зчитує» всі ваші емоції та психоемоційний стан.

Створюйте ігрові моменти для своїх дітей. Діти дуже добре залучаються до ігор, навіть за умови, що лунає сирена, і вам потрібно бігти в укриття. Ви можете запропонувати дітям зіграти в гру, хто з вас швидше туди добіжить, хто швидше збереться.

Спробуйте зайняти мозок дитини чимось продуктивним. Діти мають бути підготовлені й знати, що треба робити в певних екстрених ситуаціях, але в довгостроковій перспективі, вони мають готуватися до свідомого дорослого життя. Тож в укритті можна читати з дитиною книгу, розповідати їй спокійні й повчальні казки, говорити про радісне майбутнє. Намалюйте дитині це майбутнє в її уяві й готуйтеся разом з нею до того, що все буде добре.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як підтримати дитину, яка постійно переживає?

Дитина | 20:30, 09.02.2026

Тривожність у дітей — це не просто емоційна реакція на певну ситуацію. У деяких випадках це сигнал про глибші внутрішні переживання, які дитина не завжди може висловити словами. Вчасно помічені симптоми та правильна реакція дорослих можуть змінити си

Як правильно сформувати сімейні цінності у дитини?

Сімейні справи | 19:30, 09.02.2026

Виховання поваги до сімейних цінностей у дитини вимагає уваги, терпіння та послідовності. Нижче наведені кроки, які допоможуть батькам у цьому важливому процесі.

Чому чоловіки і жінки по-різному реагують на дитячий плач?

Сімейні справи | 02:10, 09.02.2026

Дослідники не змогли пояснити те, чому чоловіки частіше вночі не прокидаються від дитячого плачу, простими біологічними відмінностями між статями. Досі було припущення, що відповідальні за слух ділянки мозку жінок більш пристосовані до розпізнавання

Самотні в дитинстві люди більш схильні до деменції

Патологія | 01:20, 09.02.2026

Самотність у дитинстві виявилася фактором ризику швидшого занепаду розумових здібностей і навіть деменції у старшому віці. При цьому самотність у дорослому віці частково опосередковувала цей зв’язок, однак не впливала на його силу. Тому ранні втручан

Чому діти усе сують в ніс: науковий погляд на дитячу допитливість

Дитина | 00:30, 09.02.2026

Мабуть, у кожного є сімейна історія про те, як малеча запхнула собі в ніс квасолину, деталь від LEGO чи кісточку від черешні. А може, цим допитливим дослідником були ви самі — помітили, що предмет якраз поміщається в ніздрю, та й вирішили перевірити,

Патологічна прокрастинація частково передалася від батьків дітям

Психологія | 21:00, 08.02.2026

Рівень успадкування патологічної прокрастинації, тобто відкладання справ на потім попри неприємні наслідки, виявився близьким до 47 відсотків. Такий рівень успадкування має більшість фізіологічних рис людей, зокрема обмін речовин або наявність неінфе

Які вони негативні батьківські установки для дітей

Сімейні справи | 08:30, 07.02.2026

Батьки часто несвідомо передають дітям негативні установки, які можуть суттєво вплинути на їх розвиток та самооцінку.