Чому доросла дитина почала говорити, як маленька?

Adoption

Date: 01:30, 09.12.2021 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

2487 Переглядів

Дорослі діти можуть перекручувати слова, сюсюкати та говорити, як маленькі. Що робити, якщо доросла дитина почала сюсюкати і розмовляти, як малюк. Три можливі причини такої поведінки та рекомендації психологів, як із цим впоратися.

2081_mal.jpg (25.19 Kb)

Ви з нетерпінням чекали, коли ваш малюк заговорить. Записували його перші слова, сміялися з спроб копіювати дорослих, а потім пишалися, як він швидко і добре складає цілі ресення. Проходить якийсь час, і ваша цілком балакуча дитина раптом починає демонструвати мовний відкат до минулого. Простіше кажучи, все частіше у розмові вживає слова з дитячого лексикону. Хтось сюсюкає, називаючи маму мамоська і вимагає дати касю. Хтось зовсім «сповзає» до звуконаслідувань типу «бі-бі» та «гав-гав». Чому так відбувається, що з цим робити і чи потрібно паніку?

Відразу варто відзначити: жодної патології в тому, що ваша дитина використовує слова з раннього дитинства, немає. Тривожитися потрібно в тому випадку, якщо дитина, що говорить, раптом зовсім замовкла. Залежно від ситуації це може свідчити про сильний стрес, наслідки травми (наприклад, голови), розлади нервової системи і навіть психічні хвороби. У будь-якому випадку потрібно якомога раніше показати дитину неврологу і психіатру.

Якщо ваша дитина може спілкуватися на колишньому рівні, але при цьому все частіше імітує в розмові малюка, цю проблему цілком можна вирішити самостійно. Головне - правильно знайти причину. Психологи виділяють кілька ситуацій, які можуть «спонукати» дитину на відкат у мовному розвитку. Врахуйте, що у всіх цих ситуаціях дитина сюсюкає на підсвідомому рівні, а не зі шкідливості чи бажання вас позлити.

Ситуація 1. У сім'ї з'явилася друга дитина
Хоч би як намагалися батьки, з появою другого малюка першій дитині доводиться миритися з відсутністю звичного уваги. До того ж, дорослі все частіше починають апелювати до його старшинства. Ти ж старший, а отже, можеш: почекати, потерпіти, зробити сам, заспокоїтися, допомогти й надалі за списком. Це призводить до того, що дитина переоцінює принади дитинства.

Ситуація 2. Дитина пішла до саду чи школи
Перший похід у дитячий колектив – це завжди стресова ситуація для дитини. У дитсадку він вперше залишається один і змушений сам, без материнської підтримки, комунікувати з дітьми та дорослими. У школі дитина також потрапляє до незнайомого колективу, лише до цього додаються ще розумове навантаження та нова, незвична для нього відповідальність. Якщо він психологічно до цього не готовий, мозок починає вигадувати шляхи виходу із ситуації.
Ситуація 3. Конфліктна ситуація у сім'ї
Мало хто з дорослих лаятиметься при маленьких дітях. Зазвичай всі сварки та розбирання трапляються тоді, коли малюк спить, напівголосно і в іншій кімнаті. Однак у міру того, як дитина дорослішає, батьки дозволяють собі дедалі більше вільностей. Тому дітки 4-6 років часто стають свідками скандалів. Чим більше таких скандалів у сім'ї, тим сильніше дитина почувається винною і хоче все виправити.

Спрацьовує підсвідомий патерн: коли ти був маленький, такого не було. Відігруючи цю модель поведінки, малюк може використовувати у спілкуванні дитячі слова. Крім цього, у нього може з'явитися невластива йому безпорадність. Наприклад, він проситиме маму погодувати його, допомогти йому одягтися або полежати з ним у ліжку, поки він засне.

Це сигнали про те, що дитина травмована. У жодному разі не лайте і не вибухайте, коли дитина намагається уявити себе малюком. Психологи кажуть, що в цьому випадку можна «загнати» дитину ще глибше в дитинство, і для роботи з нею в майбутньому знадобиться психолог.
З'ясувавши причину такої поведінки потрібно працювати саме з нею. Проте є загальні рекомендації психологів, які підійдуть до будь-якої ситуації. Насамперед, не потрібно різко смикати дитину, кричати на неї і тим більше висміювати. Пам'ятайте, що це підсвідомий захисний механізм, і дитина в будь-якому віці не може впоратися з ним зусиллям волі. Проте так само не варто ігнорувати сюсюкання та спілкуватися з дитиною, як ні в чому не бувало.

Оптимальний варіант: сказати, що не розумієш і попросити, щоб дитина повторила правильно. Так, можливо, вам доведеться говорити це 15-20 разів на день, але робити це потрібно спокійно. Можна пояснити дитині, як варто вимагати бажаного. Наприклад, запитати: Ти говориш, як маленький, щоб тобі допомогли? Можеш попросити це прямо, я завжди прийду на допомогу».

Незалежно від причини проблеми, намагайтеся приділяти дитині більше вашого часу. При цьому не «скочуйте» дитинство, а навпаки, підкреслюйте принади та позитивні сторони того, що малюк дорослішає.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: