Мама з татом дітям не друзі ?!

Досить часто від батьків, особливо від мам, можна почути про бажання бути другом своїм дітям - це зараз своєрідна «крутість». Так було не завжди: ця ідея виникла в середині XX століття разом з більш демократичними виховними ідеями. Раніше вважалося само собою зрозумілим, якщо діти підкоряються волі батьків і йдуть за обраним для них шляхом.

Дружба - це відносини рівних, добровільний союз сторін, кожна з яких готова брати відповідальність за себе. Людей тримають разом взаємна симпатія, духовні цінності, емоційний комфорт і спільність інтересів. Чи так це у випадку з батьками і дітьми?

У сім'ї дитина залежна від батьків, і навіть при дуже добрих відносинах це не союз рівних, а ієрархія, де дорослому відводиться головний роль. Звичайно, це не роль деспота і гнобителя, а наставника і штурмана в фізичному і духовному світі дитини. Батьки дають їжу, дах, турботу, знання, освіту, вміння, підтримку, захист - дитина все це приймає.

Дорослий придумує і гру в дружбу. Як би там не було, ініціатором способу взаємодії є батьки, адже правила гри встановлює саме вони, тому що доросла людина вже має досвід і стійкі моральні орієнтири. Таким чином, немає ніякої рівності, і «дружнє» батьківство - в якійсь мірі фальш.

Дорослий може «спуститися» до рівня дитини, відмовившись від відповідальності. Дитина ж не може піднятися на рівень батьків: вона не сформувався ні фізично, ні розумово, ні духовно. На прикладі це виглядає абсурдно. На вулиці мороз, але малюк не хоче йти в дитячий сад в теплому шарфі: йому не подобається колір. Батькам би наполягти, знайти спосіб переконати дитину надіти шарф. Дитині пропонується самому взяти відповідальність за своє здоров'я і діяти так, як він вважає за потрібне. Карапуз відкидає шарф, йде на мороз з відкритим горлом і в підсумку захворює. Це що - досвід? Ні, це безвідповідальних батьків.

Можливі причини, за якими батьки прагнуть створити саме дружні відносини і відмовитися від природної ієрархії, - це невміння розпорядитися владою і відповідальністю.

Якщо в усьому погоджуватися з дитиною, надавати самостійно вирішувати недитячі проблеми, то незабаром — вона тут найголовніша і все можна. Ось вам готовий егоїст і хам. Виправити таку ситуацію буває вкрай важко!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Пастка «емоційного донорства»: чому один з партнерів вигорає швидше?

Сімейні справи | 00:30, 21.06.2026

У багатьох парах один із партнерів роками бере на себе роль емоційного контейнера, що неминуче веде до його психологічного виснаження.

Коли почуття гаснуть від втоми: що таке емоційне вигорання в парі?

Сімейні справи | 08:30, 20.06.2026

Хронічний стрес, побутова рутина та нескінченні обов'язки можуть призвести до стану, коли партнери більше не відчувають нічого, крім повної байдужості.

Емоційна безпека в парі: як створити простір, де не страшно бути слабким і справжнім?

Сімейні справи | 07:30, 20.06.2026

Найміцніший шлюб тримається не на палкій пристрасті, а на глибокому відчутті психологічної безпеки поруч із коханою людиною.

Як навчитися чути партнера та наповнювати його «емоційну посудину»?

Сімейні справи | 06:30, 20.06.2026

Часто партнери щиро люблять один одного, але почуваються самотніми лише тому, що розмовляють на абсолютно різних емоційних мовах.

Як парі висловлювати невдоволення без образ і руйнації стосунків?

Сімейні справи | 01:20, 20.06.2026

Конфлікти є в кожній парі, проте одні партнери після сварки стають ближчими, а інші — роками накопичують токсичні образи.

«Я працюю, а ти сидиш вдома»: як приборкати фінансовий аб'юз та докори з боку чоловіка?

Сімейні справи | 19:30, 18.06.2026

Фрази у стилі «я ці гроші важко заробляю, а ти витрачаєш їх на дурниці» — це перші тривожні дзвіночки економічного насильства в родині.

Як жінці зберегти психологічний комфорт, коли заробляє лише чоловік?

Мама | 08:30, 18.06.2026

Необхідність щоразу просити гроші навіть на дрібні особисті потреби викликає у молодих мам почуття приниження, тривоги та втрати контролю над власним життям.