Як допомогти дитині перебороти негативні думки?

Спосіб мислення значно впливає на почуття й поведінку дітей. Неприємні, надмірно критичні думки можуть зашкодити дитячій самооцінці, перешкодити взаєминам дитини та змусити її відступити, не досягнувши поставленої мети. Іноді такий похмурий, песимістичний стиль мислення наділяє новоявлені думки статусом самонавіюваної події або побоювання, яке здійснюється. Наприклад, дитина думає: «Інші діти ненавидять мене. Усе тому, що я, напевно, незграбна». Вона уникає зорового контакту та тримається замкнуто як на дитячому майданчику, так і у шкільних коридорах. Її поведінка не дозволяє заводити друзів і підтверджує, посилює висновок про те, що її ніхто не любить.

Необґрунтовано негативні погляди часто призводять до поведінкових проблем, яких могло б і не бути. Істерики, непокора, суперництво між братами й сестрами – це лише деякі з проблем, які зазвичай виникають під впливом негативних думок.

Однак за допомогою деяких практичних прийомів діти можуть навчитись розпізнавати й міняти свої звички негативно мислити.

Уміння вирішувати проблеми, пов'язані з негативним мисленням, – це частина триєдиного підходу до розвитку психологічної стійкості дітей. Якщо ви чуєте, що дитина висловлюється вголос занадто негативно або спостерігаєте її поведінку, яка свідчить, що вона, найімовірніше, негативно мислить, важливо братись до вирішення цієї проблеми якомога швидше. Далі пропонуються п'ять способів допомогти дитині вгамувати її негативне мислення.

1. Визнавайте почуття вашої дитини. Коли ваша дитина плаче від фізичного чи душевного болю, замість того, щоб сказати їй: «Та в тебе все гаразд», визнайте її почуття. Проявіть співчуття й чітко роз'ясніть, що ви намагаєтесь з’ясувати та зрозуміти, що вона зараз відчуває, – навіть якщо її емоції здаються награними. Скажіть щось на зразок: «Я бачу, що ти засмучений» або «Я розумію, що ти нервуєш». Коли діти відчувають, що їх приймають, цінують і рахуються з їх почуттями, вони починають пошук конструктивних способів впоратись із неприємними емоціями.

2. Делікатно вкажіть дитині на те, що її думки можуть бути помилковими. Кінцева мета повинна полягати в тому, щоб дитина сама вміла розпізнавати й коригувати свої негативні думки, а не покладалась на вас. Щоб допомогти їй дійти власних висновків, ставте запитання, які допоможуть їй зрозуміти, що її думки можуть бути неправильними. Наприклад, якщо ваша дитина каже, що вона все робить не так, скажіть їй: «Згадай ті моменти, коли ти була впевнена у правильності своїх вчинків». Допоможіть їй визначати деякі винятки із правил, щоб вона бачила, що її думка не зовсім правильна.

3. Розглядайте проблему з різних точок зору. Іноді кращий спосіб відокремити емоції від думок – запитати: «Що б ти сказав своєму другу, який би теж так подумав?». Ще ви можете запитати дитину, що на її місці зробив би улюблений персонаж мультфільму або супергерой. Якщо дитина розгляне проблему під іншим кутом, це може змінити напрямок її мислення.

4. Замінюйте негативні думки більш реалістичними. Допомагайте своїй дитині формувати більш реалістичний світогляд. Замість того щоб казати собі: «Я нічого не можу зробити правильно», їй буде корисно сказати собі: «Іноді я роблю помилки, і це нормально». Учіть дитину ставитись до себе з тією ж добротою й повагою, з якими, треба сподіватись, вона ставиться до інших людей.

5. Рішення проблеми, що робити далі. Допомагайте своїй дитині перетворювати негативні думки на позитивні дії й активно вирішувати проблему вибору в той момент, коли до неї приходять похмурі думки. Наприклад, якщо вона припускає, що провалить тест із фізики, змусьте її вжити заходи для запобігання такого розвитку подій, нехай вона, наприклад, повторить предмет або поставить запитання, якщо їй щось незрозуміло. Учіть дитину приймати конструктивні рішення, навіть якщо вона зіштовхується з важкими завданнями та неприємними ситуаціями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

7 ознак, що чоловік не стане хорошим батьком

Психологія | 08:30, 29.10.2025

Часто буває так, що ми обираємо собі партнера, готові створити сім’ю і подарувати йому маленьке янголятко. Але чоловік виявляється просто не готовий до такого повороту подій, а іноді, вже навіть ставши батьком, виявляється не найкращим татусем. У рез

Сепарація дитини від батьків: чому вона важлива обом сторонам?

Сімейні справи | 07:30, 29.10.2025

Дорослішання — це не лише зміна віку у паспорті. Вміння самостійно приймати рішення, нести за них відповідальність та не залежати у своєму виборі від інших, в тому числі від батьків, здається очевидним етапом. Але якщо придивитись, виявляється, що іс

Якщо діти вас бісять: знайте - це нормально

Сімейні справи | 06:30, 29.10.2025

Як би сильно ти не любила дитину, настає момент, коли від “Мам, мам, мам” хочеться закритися в кімнаті або голосно кричати. Інколи накопичується так багато роздратування, що від думок переходиш до дій, за що потім отримуєш щедру порцію почуття провин

Чому не варто не зберігати шлюб заради дітей

Сімейні справи | 19:30, 28.10.2025

Як часто можна почути від подружжя “Ми живемо разом тільки заради дітей”, розуміючи під цим, що, залишаючись разом у нелюбові, вони, проте, виховують дітей у повноцінній сім’ї. І в самому формулюванні, і в меті такого співіснування все прекрасно, пра

Хто такий перинатальний психолог і коли вагітній до нього варто звертатися?

Я вагітна | 22:30, 25.10.2025

Вагітні жінки часто звертаються до фахівців, щоб підготуватися до пологів. Найчастіше це перинатальні психологи та доули. Яка різниця між цими спеціалістами?

96% українок після пологів відчувають психологічні труднощі

Післяпологовий період | 20:30, 25.10.2025

Близько 96% українських жінок відчувають психологічні проблеми впродовж двох місяців після народження дітей. Частина з них думала про смерть самогубство або завдання шкоди дитині.

Чи дійсно батьки люблять молодших дітей більше, ніж старших?

Сімейні справи | 01:20, 24.10.2025

Зазвичай між братами та сестрами виникають суперечки, зокрема про те, кого з них батьки люблять більше. Тепер дослідження Школи сімейного життя (США), яке проводили під керівництвом професора Алекса Дженсена, виявило, що батьківський фаворитизм може