Чому найкращі поради підліткам не ефективні?

Adoption

Date: 08:00, 25.11.2022 | Категорія: Психологія [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

687 Переглядів

Батьків підлітків часто непокоїть, що діти не дотримуються їхніх порад про те, як стати успішним у майбутньому. Наприклад, батьки вважають, що підліток повинен вступити у «правильний» університет, оскільки це не тільки відкриє для нього великі перспективи у подальшому житті, а й утвердить його соціальний статус і дасть перевагу у суспільстві.

8273_2.jpg (24.75 Kb)

Батьки можуть скаржитися, що підліток щоп'ятниці гуляє з друзями замість того, щоб піклуватися про своє здоров'я, правильно харчуватися і вчасно лягати спати. Батьки дівчаток вважають, що їхні доньки повинні більше уваги приділяти навчанню, суспільному життю, займатися спортом тощо. Дорослі відчувають, що зобов'язані підштовхнути дітей до правильного вибору, вважаючи це своїм батьківським обов’язком.

Однак підлітки бачать описану ситуацію зовсім не так, як їхні батьки. Вони відчувають у батьківських порадах не турботу, а очікування. І якщо не мають сил відповідати цим очікуванням, можуть переживати образу або розчарування. Іншими словами, батьки вважають: «Якщо дитина робитиме так, як я їй кажу, вона досягне життєвого успіху», а підліток сприймає це так: «Ти повинен бути саме таким, а якщо матимеш менші здобутки, розчаруєш мене». Тому часто поради батьків сприймаються підлітками як критика.

Самі підлітки говорять про це так: «Коли я вирішую щось зробити й роблю це сам, у результаті відчуваю, що задоволений. Але якщо мене вмовляють щось виконати або звинувачують, що я того чи іншого не роблю, я втрачаю бажання й мотивацію». Також підлітки скаржаться: «Якщо я не роблю того, що від мене очікують, або роблю це недостатньо добре, відчуваю, що не справджую надій. Я вважав би за краще розлютити батьків, ніж розчарувати їх».

Однак більшість підлітків не може так чітко пояснити свої почуття. Найчастіше вони реагують шляхом пасивного опору: не вчать уроки, не стараються, лінуються. Така невмотивована поведінка містить приховану мотивацію: «Якщо я в жодному разі не виправдовую очікувань, то навіщо хвилюватися?».

Батьки підлітків часто відчувають, що йдуть крихким льодом: дитина потребує керівництва й мотивування, але всі їхні зусилля не мають ефекту. Розгляньмо рекомендації, які допоможуть підлітку побачити добрі наміри у діях батьків.

1. Пам'ятайте, що підліток – усе ще дитина. Це не просто недосвідчений дорослий. Незважаючи на те, що зовні підлітки схожі на дорослих, їхня психіка ще не сформована. Вони не здатні до таких ж мислення, передбачення й дисципліни, як дорослі. Проте багато батьків очікує від підлітків зрілості й відповідальності, не сприймаючи їх як людей, чия особистість ще формується.

2. Зрозумійте точку зору вашої дитини. Ваш син хоче вступити у престижний університет, але для нього важливі і його друзі. Навіть якщо його позиція нелогічна (наприклад, «що більше я вчу, то гірші маю оцінки») або нереалістична («мені досить п'яти годин, щоб виспатися»), йому все одно необхідно знати, що ви його розумієте.

3. Давайте дитині свободу, але контролюйте її. Підліток повинен мати змогу самостійно приймати рішення. Однак самостійність не означає, що підліток може робити все, що йому заманеться, – він має нести відповідальність за свої дії. Надайте підлітку можливість самому вирішувати, коли лягати спати, але не можна дозволяти йому пропускати уроки, бо він не виспався.

Сергій, батько 15-річного Максима, розповідає про те, як зміг уникнути конфлікту зі своїм сином: «Максим займається футболом і виступає на різних турнірах. Одного разу в п'ятницю ввечері він захотів зустрітися з друзями, хоча наступного ранку у нього планувалася гра. Спочатку я розсердився через те, що мій син такий безвідповідальний. Але потім я зрозумів, що йому всього п'ятнадцять і друзі для нього дуже важливі. Тому я сказав Максимові, що не можна гуляти допізна, а наступного ранку добре зіграти у футбол. Він може сам обрати, як провести вечір, але якщо піде гуляти з друзями, то має попередити свого тренера з футболу. Син знайшов компромісне рішення: зустрівся з друзями, але повернувся додому о 10-й годині вечора, щоб вчасно лягти спати. Я похвалив його за те, що він так серйозно поставився до своїх обов’язків у футбольній команді. Гадаю, ситуація склалася б інакше, якби я відразу ж почав його сварити за безвідповідальність».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: