Психологи пояснили, чому дитина кусається і б'ється

Adoption

Date: 05:00, 04.04.2022 | Категорія: Психологія [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

4503 Переглядів

Усі діти іноді попадають в конфліктні ситуації: чи то посваряться з однолітками, чи поб'ються, - і це нормально, так діти дорослішають, вчаться проявляти і стримувати свої емоції. Пік агресії зазвичай припадає на кризу трьох років та період підліткового віку. Отже, як поводитись із найменшими агресорами?

65_5a.jpg (31.04 Kb)

Правило №1

У першу чергу не давати себе бити й кусати. Іноді дорослі настільки приголомшені тим, що дитина піднімає на них руку або намагається вкусити, що їхній захисний механізм спрацьовує через сміх. Що відбувається в цей момент? Маля розуміє, що дорослий усміхається, а значить він не сердиться, і така поведінка допустима. Але ж це не так, тому дуже важливо перехопити ручку, коли чадо замахується, і серйозним голосом сказати: «Ні, мене бити не можна». Повторювати потрібну кількість разів. Дитина влаштована так, що якщо щось не виходить, вона це заняття скоро закине. Так само, якщо вона б’є іншу дитину — зупиняєте її руку, хапаєте міцно, але не боляче, і не даєте бійці відбутися.

Правило №2

Коли трирічка кусається — алгоритм дій той самий. Але тепер треба не перехоплювати руку, а підставити внутрішню сторону долоні в місце, куди націлені зуби дитини. Просто за внутрішній бік долоні практично неможливо вкусити, бо шкіра тут надто натягнута.

Ще один трюк: якщо дитина штовхається або мчить на вас з лопаткою, спробуйте виставити руку долонею вперед і просто сказати: «Стоп!» У мозку малюка картинки швидко перемкнуться, і він зупиниться. І вже потім можна пояснити: «Якщо тобі щось не подобається, говори мені про це словами, і я допоможу тобі вирішити проблему».

У всіх цих випадках важливо не усміхатися, не кричати, не бити дитину у відповідь, а спокійно, але серйозно говорити про те, що з вами чи з іншою людиною цей номер не пройде.

Правило №3

Зверніть увагу на свою поведінку та атмосферу в сім’ї. Якщо дитина б’ється, то справа може бути в родині. Я не маю на увазі, що вдома трапляється насильство. Але іноді дорослі дивляться новини і забувають відвести сина чи доньку від екрана під час кримінальної хроніки. Або, наприклад, бойовики: малюк може не розуміти сенс того, що відбувається у фільмі, але він чудово вміє зчитувати емоції і транслювати їх у реальне життя.

Так само і з мультфільмами. Скрізь є позитивні та негативні герої. І, можливо, реакція персонажів на дії одне одного в рамках мультика цілком нормальна і смішна. Але якщо малюк приміряє на себе таку роль, може бути зовсім не смішно.

Правило №4

Є чимало «італійських родин», у яких мама з татом бурхливо виражають свої емоції під час суперечки, а через 10 хвилин у них все чудово. Дитина це бачить і вчиться висловлювати своє «фе» таким самим чином. У цій ситуації абсолютно точно треба виховувати не своїх дітей, а себе. Якщо ж дорослий почне сварити малюка за прояв емоцій, то згодом той боятиметься висловлювати свої почуття, але при цьому терпітиме надто бурхливі інсинуації начальника, колег, другої половинки.

Правило №5

Необхідно показати дитині альтернативний спосіб виплеснути емоції. Наприклад, спорт. Спорт — це завжди добре, то чому б не перемкнути агресію на фізичне навантаження? Ще один хороший спосіб скинути негатив — пограти. Наприклад, поставити ляльку в кут, якщо вона погано поводилася; зіграти у футбол шкарпетками, складеними в імпровізований м’ячик.

Також важливо зрозуміти, як ми, дорослі, даємо вихід своєму накопиченому негативу та відновлюємо сили. Наприклад, у мами складний проєкт на роботі, вона напружена та зосереджена. Крім цього, є мільйон різних завдань поза офісом: від приділити увагу татові й «затарити» холодильник продуктами до закрити рахунок у банку і забронювати апартаменти для відпустки.

Ця нескінченна купа справ часто спричиняє стрес. Якщо ніяк собі не допомагати — наприклад, не зустрічатися з подружками, або якщо ви тато — не їздити на рибалку, а курсувати виключно траєкторією «дім-садок-робота-садок-дім», то навіть якщо ви будете ласкавими та милими, дитина відчує спустошеність батьків, невідповідність їхніх слів емоційному стану.

І, швидше за все, щоб зрозуміти, що відбувається з мамою чи татом, впевнитися, що вони все ще її люблять, дитина почне розхитувати ситуацію ще більше. Просто тому, що через вік не може сказати: «Мам, я бачу, що ти втомилася. Іди попий каву з тіткою Наталкою, а я сам куплю хліб, молоко і посуд помию». Дитина випробовуватиме вас на міцність доступними їй методами — істерикою, бійкою, кусанням. І ось тут найголовніше — не відповідати агресією на агресію.

Правило №6

Не впадати в паніку. «День ще тільки почався, а ти вже виробляєш! Сил моїх на тебе нема! Та коли ж усе це скінчиться?! А що буде в 16 років? А що з тебе виросте?» — такими фразами нічого не зміниш.

Якщо малюк пустує, відмовляється їсти, кричить на весь магазин і щось вимагає, завдання мами або тата:

- пояснити дитині її емоцію
- дати зрозуміти, що ви приймаєте її бажання
пояснити, що є правила, яких слід дотримуватися.

Наприклад: «Я розумію, що ти не хочеш іти додому і засмутився. Я теж хочу побути на свіжому повітрі. Але ми поїмо, відпочинемо і вийдемо погуляти ще ввечері».

Звичайно, те, що ви проговорите все це, не означає, що дитина одразу заспокоїться. Але в неї в голові не закріпитися думка про те, що «я всього можу досягти горлом» або що «коли я кричу, мама кричить голосніше».

Правило №7

На одному зі своїх семінарів Шалва Амонашвілі радив гру «Таємний друг у сім’ї». Грати починають так: на папірцях записують імена всіх членів сім’ї. Потім ці папірці складають у пакет чи коробку та по черзі витягують. Суть гри в тому, щоб зробити за день якнайбільше маленьких приємностей тій людині, чиє ім’я тобі випало. Приємності можуть бути різні: викинути сміття, зробити і принести чай, підкласти записочку з приємним побажанням — загалом, що завгодно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: