Чим небезпечне передчасне дорослішання для дитини

Нікому в здоровому глузді не спаде на думку «квапити» пологи лише заради того, щоб дитина «народилася якомога швидше», або з міркувань, що «всі нормальні діти вже народилися, а мій ще ні». Тільки якщо життю малюка і/або його матері загрожує смертельна небезпека, лікарі можуть прийняти рішення зберегти життя обом ціною передчасного розродження. Для майбутнього новонародженого критично важливий кожен тиждень, кожен день, який він може провести в умовах, оптимальних для дозрівання. Ось чому всі так радіють, коли дитина народжується зрілою і своєчасно.

Все просто, коли йдеться про фізичне виживання. Особливо дітей. Але ж дитина продовжує рости й розвиватися. І ми очікуємо, що рано чи пізно вона стане дорослою — самостійною, відповідальною і здатною дбати про себе та інших. Мало знайдеться людей, яких не дивує (або не розчулює), коли діти зріло міркують, самостійно і без нагадувань виконують домашні обов'язки, а іноді навіть заробляють мільйони переглядів і тисячі доларів у відеоблозі. Втім, тішити й дивувати це може тільки в одному випадку — коли ми розуміємо, що дитина грає в дорослого, але при цьому не виконує функції дорослого по-справжньому, в повному обсязі. Ми раді за таких дітей, якщо знаємо, що про них піклуються надійні дорослі.

Однак досить часто можна зустріти захоплення іншими прикладами. Син-підліток не гуляє з компанією, а забирає з садка молодшу сестру, робить уроки з середньою, а ще готує вечерю втомленій матері, яка приходить з роботи. Відповідальний і дорослий, молодець. П'ятирічна дівчинка врятувала маленького брата і себе з пожежі, відповідально слухаючи дорослих, які перебували зовні за замкненими дверима, і виконуючи їхні вказівки. Опіки дітям вилікували, дівчинку нагородили за мужність. Поки дехто в п'ять років тільки вчиться поводитися з сірниками, інші вже вміють з вогню дітей рятувати.

Ну і, звичайно, всі ми поважаємо дорослих людей, які завжди готові прийти на допомогу, залишаються попрацювати після роботи, навіть якщо горять ще не всі терміни, допомагають своїм батькам, навіть якщо ці батьки повні сил і здоров'я. Ми знімаємо капелюха перед людьми, які не скиглять, не скаржаться, а мовчки беруть на себе відповідальність і наполегливо її несуть. Щоправда, ми рідко запрошуємо їх на вечірки (вони або не прийдуть, або вічно йдуть раніше за всіх — діти, справи, батьки, ми всі розуміємо). А ще якось соромно в їхній присутності безтурботно вселитися. Наприклад, ти розповідаєш, як у Єгипті перші три дні відпочинку провалявся в басейні з пакетом соку, в якому насправді плескався віскі, а людина ніколи у відпустці не була — працює, відповідальна.

У психологічній літературі таких дорослих називають по-різному. Дорослі діти алкоголіків (ВДА). Дорослі діти незрілих батьків. Але це можуть бути і взагалі нічиї не діти, наприклад, осиротілі підлітки, що виросли, колишні діти, які жили тільки з одним батьком чи матір'ю, вимушеним годувати всю сім'ю. Іноді трапляється так, що цей єдиний батько чи матір звалюється у важку депресію або психоз. І тоді діти дбають не тільки про власне виживання, а й про хворого батька чи матір, часто навіть не усвідомлюючи сам факт хвороби дорослого. Для збереження власного життя і життя свого близького дитина стає «передчасно народженим дорослим». Але, на жаль, оточуючих це передчасне дорослішання турбує вкрай рідко. Ніхто не хвилюється, коли якась дівчинка не дограє в ляльки, натомість навчиться відмінно доглядати за молодшими братиками й сестричками. Якщо хтось і питатиме таку колишню дівчинку «чому вона не йде» з абьюзивних стосунків, або, навпаки, «чому вона не хоче бути матір'ю», то це будуть не спроби її зрозуміти, а способи показати, як вона нас розчарувала. Рідко хто переживає, коли підліток «з головою і руками» вже у 18 років здатний прогодувати всю сім'ю. Щоправда, сім'єю він до п'ятдесяти років називає самотню маму або тата, що п'є, або брата з інвалідністю... Якщо хто і питає, чому він не одружиться або чому довів себе до інфаркту в 55 років, то теж не для того, щоб підтримати.

Ні, не завжди «передчасно народжені дорослі» — це якісь нещасні люди, у яких не склалося життя. Досить часто у них «є все» — робота, дохід, міцна сім'я, діти. Зовні доля виглядає благополучно. Але всередині людина може відчувати постійну турботу. Наприклад, про те, що робота — це найважливіше в житті, а дохід — це те, що завжди має збільшуватися і в жодному разі не падати. Інакше — катастрофа. Або що сім'я — це ті люди, які залежать від тебе, але в жодному разі не ті люди, від яких можеш залежати ти сам. Не можна нікого напружувати своїми проблемами, найгірше в сім'ї — це стати тягарем, перестати приносити користь. А діти — це такі істоти, про яких теж треба дбати, дуже-дуже піклуватися, іноді так сильно, щоб вони ніколи не почувалися нещасними. А якщо ці власні діти, у яких «все є» або «тобто все те, чого не було у мене» плачуть або висловлюють невдоволення — це катастрофа. Тому що десь із глибин спливає все, що не було часу оплакати. Весь той біль і несправедливість долі, яка позбавила дитинства, яка змусила подорослішати тоді, коли нічого для цієї дорослості не було готове, змушує затамувати подих і знову вкотре придушити це.

Почуття — це те, з чим «передчасно народжені дорослі» бояться зустрічатися. Тому що кількість пригнічених почуттів, які неможливо було безпечно пережити з кимось дорослим, величезна і не пропорційна ситуації в сьогоденні. Здається, що почуття (свої або близьких) зруйнують і знищать. Неважко здогадатися, що основними почуттями дитини, яка змушена була виконувати функції дорослого в дитинстві, є тривога від невизначеності, недосвідченість і постійне відчуття дефіциту ресурсів. І тоді всі інші почуття, навіть ті, що прийнято називати «позитивними», отруєні цим досвідом. Радість жахлива тим, що обов'язково закінчиться, а нова радість може і не розпочатися. Так уже було — безтурботна радість надовго покинула життя. І дуже боляче переживати це знову. Любов ще більш страшна, тому що любов — це коли ти безкорисливо дбаєш про когось іншого, але не коли хтось безкорисливо піклується про тебе. Навіть якщо і піклується — обов'язково потрібно цю турботу повернути, віддячити сповна, бути потрібним, корисним інакше занадто тривожно. А раптом я буду в безпеці і розслаблюсь, а людині набридне про мене піклуватися? Це вже було. І це було дуже боляче. Краще я буду розраховувати тільки на себе — так безпечніше.

Безпечна безтурботність, вміння ризикувати не всім, що маєш, і програвати тільки битви, а не всю війну, безцільно проводити вільний час і насолоджуватися цим, віддаватися безглуздим хобі, бездумно радіти марним розвагам, знаходити собі зони безвідповідальності — немислима розкіш, до якої «передчасно народжені дорослі» доживають іноді лише в старості або в зрілості, в результаті довгого і тернистого шляху в особистих або терапевтичних відносинах.

Якщо говорити про зрілість суспільства загалом, то найбільш дорослими можна вважати такі відносини між людьми, де до сім'ї дитини, яка поводиться «як справжній дорослий», люди навколо поставляться не тільки прихильно, скільки трохи уважніше і настороженіше. І, у разі необхідності, саме дорослі допоможуть дітям, які опинилися в складних умовах, залишатися дітьми до настання справжньої зрілості, готовності до невизначеності й ризику, творчості й любові. Найбільш натхненні історії успіху обов'язково включають якихось дорослих, які не тільки прийшли на допомогу у важкій ситуації, але і залишалися поруч, допомагаючи дорослішати по-справжньому. Своєчасно.

джерело: https://life.nv.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як мамі вийти зі стану, коли нічого не хочеться?

Мама | 19:30, 15.04.2026

Стан, коли «нічого не хочеться» — це не просто лінь чи поганий настрій. Для мами це часто сигнал емоційного вигорання або глибокої психофізичної втоми. Коли ресурс вичерпано, навіть прості побутові справи здаються підкоренням Евересту.

Класні фільми на Великдень для всієї родини: що подивитись?

Сімейні фільми | 07:30, 12.04.2026

Найкращим рішенням для сімейного вечора на Великдень буде перегляд добрих, світлих та атмосферних стрічок, які сподобаються як малечі, так і дорослим. Ми підібрали топ фільмів та мультфільмів спеціально для читачів сайту «Наша мама», розділивши їх за

Зв'язок із батьками в дорослому віці: як його налагодити?

Психологія | 06:30, 12.04.2026

Зв'язок із батьками в дорослому віці часто зазнає серйозних випробувань [20, 27]. Коли ми вилітаємо з батьківського гнізда, починаємо будувати власну кар'єру та родину, регулярне спілкування нерідко зводиться до коротких чергових дзвінків «Як справи?

Як реагувати батькам, якщо дідусь і бабуся не хочуть проводити час з внуками?

Сімейні справи | 01:20, 12.04.2026

Батькам буває дуже боляче та прикро, коли найрідніші люди — дідусь і бабуся — не виявляють бажання спілкуватися з онуками. У суспільстві живе міцний стереотип, що старше покоління має з радістю забирати дітей на вихідні чи канікули. Коли реальність н

Чоловіки, які слухають своїх дружин, - найуспішніші

Тато | 08:30, 11.04.2026

Дослідження в галузі соціальної психології, включаючи роботи відомого доктора Джона Готтмана, показують, що «прийняття впливу» є важливим фактором успіху - особливо якщо дивитися глибше, через призму стану нервової системи та рівня стресу.

Пари, які вміють жартувати один з одного, щасливіші - дослідження

Сімейні справи | 07:30, 11.04.2026

Дані, опубліковані в Journal of Research in Personality, а також дослідження, проведені вченими з University of Kansas, показують - гумор всередині пари напряму пов’язаний з вищим рівнем задоволеності стосунками і емоційної близькості, особливо коли

Обійми знижують стрес і піднімають імунітет - дослідження

Сімейні справи | 01:20, 11.04.2026

Фізична близькість, така як обійми чи ніжні дотики, запускає в організмі процеси, які напряму впливають на нервову систему. У момент контакту знижується рівень кортизолу - гормону стресу, який накопичується через постійну напругу, переживання і внутр