Все просто, коли йдеться про фізичне виживання. Особливо дітей. Але ж дитина продовжує рости й розвиватися. І ми очікуємо, що рано чи пізно вона стане дорослою — самостійною, відповідальною і здатною дбати про себе та інших. Мало знайдеться людей, яких не дивує (або не розчулює), коли діти зріло міркують, самостійно і без нагадувань виконують домашні обов'язки, а іноді навіть заробляють мільйони переглядів і тисячі доларів у відеоблозі. Втім, тішити й дивувати це може тільки в одному випадку — коли ми розуміємо, що дитина грає в дорослого, але при цьому не виконує функції дорослого по-справжньому, в повному обсязі. Ми раді за таких дітей, якщо знаємо, що про них піклуються надійні дорослі.
Однак досить часто можна зустріти захоплення іншими прикладами. Син-підліток не гуляє з компанією, а забирає з садка молодшу сестру, робить уроки з середньою, а ще готує вечерю втомленій матері, яка приходить з роботи. Відповідальний і дорослий, молодець. П'ятирічна дівчинка врятувала маленького брата і себе з пожежі, відповідально слухаючи дорослих, які перебували зовні за замкненими дверима, і виконуючи їхні вказівки. Опіки дітям вилікували, дівчинку нагородили за мужність. Поки дехто в п'ять років тільки вчиться поводитися з сірниками, інші вже вміють з вогню дітей рятувати.
Ну і, звичайно, всі ми поважаємо дорослих людей, які завжди готові прийти на допомогу, залишаються попрацювати після роботи, навіть якщо горять ще не всі терміни, допомагають своїм батькам, навіть якщо ці батьки повні сил і здоров'я. Ми знімаємо капелюха перед людьми, які не скиглять, не скаржаться, а мовчки беруть на себе відповідальність і наполегливо її несуть. Щоправда, ми рідко запрошуємо їх на вечірки (вони або не прийдуть, або вічно йдуть раніше за всіх — діти, справи, батьки, ми всі розуміємо). А ще якось соромно в їхній присутності безтурботно вселитися. Наприклад, ти розповідаєш, як у Єгипті перші три дні відпочинку провалявся в басейні з пакетом соку, в якому насправді плескався віскі, а людина ніколи у відпустці не була — працює, відповідальна.
У психологічній літературі таких дорослих називають по-різному. Дорослі діти алкоголіків (ВДА). Дорослі діти незрілих батьків. Але це можуть бути і взагалі нічиї не діти, наприклад, осиротілі підлітки, що виросли, колишні діти, які жили тільки з одним батьком чи матір'ю, вимушеним годувати всю сім'ю. Іноді трапляється так, що цей єдиний батько чи матір звалюється у важку депресію або психоз. І тоді діти дбають не тільки про власне виживання, а й про хворого батька чи матір, часто навіть не усвідомлюючи сам факт хвороби дорослого. Для збереження власного життя і життя свого близького дитина стає «передчасно народженим дорослим». Але, на жаль, оточуючих це передчасне дорослішання турбує вкрай рідко. Ніхто не хвилюється, коли якась дівчинка не дограє в ляльки, натомість навчиться відмінно доглядати за молодшими братиками й сестричками. Якщо хтось і питатиме таку колишню дівчинку «чому вона не йде» з абьюзивних стосунків, або, навпаки, «чому вона не хоче бути матір'ю», то це будуть не спроби її зрозуміти, а способи показати, як вона нас розчарувала. Рідко хто переживає, коли підліток «з головою і руками» вже у 18 років здатний прогодувати всю сім'ю. Щоправда, сім'єю він до п'ятдесяти років називає самотню маму або тата, що п'є, або брата з інвалідністю... Якщо хто і питає, чому він не одружиться або чому довів себе до інфаркту в 55 років, то теж не для того, щоб підтримати.
Ні, не завжди «передчасно народжені дорослі» — це якісь нещасні люди, у яких не склалося життя. Досить часто у них «є все» — робота, дохід, міцна сім'я, діти. Зовні доля виглядає благополучно. Але всередині людина може відчувати постійну турботу. Наприклад, про те, що робота — це найважливіше в житті, а дохід — це те, що завжди має збільшуватися і в жодному разі не падати. Інакше — катастрофа. Або що сім'я — це ті люди, які залежать від тебе, але в жодному разі не ті люди, від яких можеш залежати ти сам. Не можна нікого напружувати своїми проблемами, найгірше в сім'ї — це стати тягарем, перестати приносити користь. А діти — це такі істоти, про яких теж треба дбати, дуже-дуже піклуватися, іноді так сильно, щоб вони ніколи не почувалися нещасними. А якщо ці власні діти, у яких «все є» або «тобто все те, чого не було у мене» плачуть або висловлюють невдоволення — це катастрофа. Тому що десь із глибин спливає все, що не було часу оплакати. Весь той біль і несправедливість долі, яка позбавила дитинства, яка змусила подорослішати тоді, коли нічого для цієї дорослості не було готове, змушує затамувати подих і знову вкотре придушити це.
Почуття — це те, з чим «передчасно народжені дорослі» бояться зустрічатися. Тому що кількість пригнічених почуттів, які неможливо було безпечно пережити з кимось дорослим, величезна і не пропорційна ситуації в сьогоденні. Здається, що почуття (свої або близьких) зруйнують і знищать. Неважко здогадатися, що основними почуттями дитини, яка змушена була виконувати функції дорослого в дитинстві, є тривога від невизначеності, недосвідченість і постійне відчуття дефіциту ресурсів. І тоді всі інші почуття, навіть ті, що прийнято називати «позитивними», отруєні цим досвідом. Радість жахлива тим, що обов'язково закінчиться, а нова радість може і не розпочатися. Так уже було — безтурботна радість надовго покинула життя. І дуже боляче переживати це знову. Любов ще більш страшна, тому що любов — це коли ти безкорисливо дбаєш про когось іншого, але не коли хтось безкорисливо піклується про тебе. Навіть якщо і піклується — обов'язково потрібно цю турботу повернути, віддячити сповна, бути потрібним, корисним інакше занадто тривожно. А раптом я буду в безпеці і розслаблюсь, а людині набридне про мене піклуватися? Це вже було. І це було дуже боляче. Краще я буду розраховувати тільки на себе — так безпечніше.
Безпечна безтурботність, вміння ризикувати не всім, що маєш, і програвати тільки битви, а не всю війну, безцільно проводити вільний час і насолоджуватися цим, віддаватися безглуздим хобі, бездумно радіти марним розвагам, знаходити собі зони безвідповідальності — немислима розкіш, до якої «передчасно народжені дорослі» доживають іноді лише в старості або в зрілості, в результаті довгого і тернистого шляху в особистих або терапевтичних відносинах.
Якщо говорити про зрілість суспільства загалом, то найбільш дорослими можна вважати такі відносини між людьми, де до сім'ї дитини, яка поводиться «як справжній дорослий», люди навколо поставляться не тільки прихильно, скільки трохи уважніше і настороженіше. І, у разі необхідності, саме дорослі допоможуть дітям, які опинилися в складних умовах, залишатися дітьми до настання справжньої зрілості, готовності до невизначеності й ризику, творчості й любові. Найбільш натхненні історії успіху обов'язково включають якихось дорослих, які не тільки прийшли на допомогу у важкій ситуації, але і залишалися поруч, допомагаючи дорослішати по-справжньому. Своєчасно.
джерело: https://life.nv.ua
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: дорослішання, дитина, психологія дитини
Цікаво також:
Новини по темі
Чому батькам не слід пристосовуватися до своїх дітей?
Сімейні справи | 07:30, 30.01.2026
Як сімейні бесіди за вечерею формують впевнену дитину?
Сімейні справи | 06:30, 30.01.2026
Чому дитині складно просити вибачення?
Дитина | 23:30, 29.01.2026
Як наше спілкування формує особистість дитини?
Сімейні справи | 22:30, 29.01.2026
Чому все більше пар обирають спати окремо?
Сімейні справи | 08:30, 29.01.2026
Як дружні стосунки впливають на наше довголіття
Здоров'я | 22:30, 28.01.2026
5 звичок, які можуть знизити стрес лише за 10 хвилин
Психологія | 21:30, 28.01.2026
