Ін'єкція чи таблетка? Що краще обрати для дитини

Adoption

Date: 20:00, 02.01.2024 | Категорія: Імунітет [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

663 Переглядів

Інколи батьки зіштовхуються з дуже важким вибором.

45_in.jpg (26.68 Kb)

По-перше, ін’єкції та таблетки – це лише одні з різноманітних способів доставки ліків в організм. Сюди також можна віднести інгаляції, мазі та краплі.

Ін’єкції бувають різні – вони відрізняються тим, в яку частину тіла вони робляться.

Так вони поділяються на підшкірні, внутрішньошкірні, внутрішньом’язові та внутрішньовенні. Є рідкі, що виконуються тільки у спеціалізованих умовах, такі як внутрішньокісткові. Та найголовніше, що треба зрозуміти, що кожний вид ін’єкції має свою мету. Наприклад, внутрішньошкірні уколи найчастіше використовують для визначення наявності алергічної реакції на медичний препарат. Про це пише Одеський обласний центр громадського здоров'я.

Серед пересічних громадян існує міф, що справжнє лікування будь-якої хвороби обов’язково має включати в схему різноманітні ін’єкції. Це уявлення виникло після винайдення пеніциліну, адже саме після ін’єкції антибіотику наступало покращення.

Насправді, найшвидшим методом, який допомагає створити максимальну концентрацію в крові препаратів, є внутрішньовенний шлях. Але всі чомусь забувають, що венепункція – це медична маніпуляція, яка має свої неприємні наслідки у вигляді синців, болючих інфільтратів, тромбозів та тяжких алергічних реакцій, адже потенційний алерген потрапляє зразу в кров, та має використовуватись, коли інші шляхи, більш безпечні, є недоступними. Найкращий приклад – це відділення інтенсивної терапії, де людина не може сама контролювати прийом ліків чи взагалі без свідомості.

Інший та не менш популярний серед населення різновид ін’єкцій – внутрішньом’язовий, що найчастіше робиться у сідницю.

Тут одразу цілий перелік недоліків, які включають в себе як болісні відчуття, так і гнійно-септичні реакції в місці ін’єкції, через недостатнє дотримання правил асептики та антисептики,і не найшвидше всмоктування ліків.

Особливої уваги заслуговують внутрішньом’язові ін’єкції у дітей. Найчастіше таким способом призначають саме антибіотики, особливо коли стурбовані батьки не бачать швидкого покращення від призначеного лікування. Але цілий перелік досліджень доводить, що у внутрішньом’язових ін’єкцій немає переваг у порівнянні з пероральним шляхом введення в плані швидкості всмоктування, перерозподілу та створення терапевтичної концентрації препаратів. Тому, як і внутрішньовенні, внутрішньом’язові ін’єкції мають застосовуватись обережно та тільки в ситуаціях, коли інший спосіб є неможливим.

Болісні відчуття та сприймання ін’єкцій як покарання формує у юного пацієнта хворобливі асоціації з візитом для лікаря.

Саме завдяки дитячому страху на сьогодні є такі різновиди ліків як сиропи, суспензії та навіть розсмоктувальні цукерки. Все аби юний пацієнт не боявся лікарів!

У всьому світі намагаються зменшити загальну кількість ін’єкцій, які отримують люди впродовж лікування, що також має зменшити частоту виникнення ускладнень та навантаження на медичний персонал.

Які висновки можна зробити?

Внутрішньом’язово та внутрішньовенно – тоді, коли іншого способу немає.Наприклад, препарат не можу всмоктуватись в ШКТ через його дефект, людина не може ковтати.
Таблетки – тоді, коли людина в свідомості, може ковтати та не має протипоказань для прийому препаратів
При призначенні ліків дітям уникати стресових ситуацій та не використовувати ін’єкції там, де можливо. Досягати довіри та порозуміння з батьками щодо методів та способів лікування дитини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: