5 найважливіших причин дитячих неврозів

Adoption

Date: 12:00, 10.06.2021 | Категорія: Хвороби [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

784 Переглядів

Нервова дитина... Часто плаче, тільки крізь сльози може пояснити, у чому її проблеми. Або замовкає, не в силах продовжити розмову. Забивається в куток, аби не чіпали. Агресивна, тільки через крик або бійку знаходить вихід емоціям. Маленький капосник який підстроїв якусь гидоту та одержує задоволення від того. З усім цим дитина, як правило, не народжується. Так, є спадковість, тобто родові травми. Однак більшість дитячих неврозів - наслідок батьківських помилок.

3293_13a.jpg (22.08 Kb)

«Ти най най»
Дитину треба хвалити, це розвиває у неї впевненість. Але завжди - тільки за справу. Попросився у туалет, хоча раніше цього не робив? Похвалити і всім членам сім'ї розповісти, який малюк вже великий і розумний.

Зібрав іграшки в ящик? Неодмінно похвалити - і нехай всі члени сім'ї підтримають. Не злякався сусідської собаки? Підтримати, заохотити, але пояснити, що до чужих собак все-таки краще не підходити. А так - молодець, сміливець. Просто так цілувати і пестити - теж можна і потрібно. Маленька дитина, хоч і не зізнається, дуже боїться залишитися одною. Вона повинна знати, що мама, тато, бабуся, дідусь його люблять і прийдуть на допомогу, якщо потрібно. Кожен день свою «порцію любові» дитина повинна отримувати, їй це необхідно.

Але не давайте зрозуміти, що вона - єдине світило на небосхилі, що вона краща за всіх, що вона сама розумна, красива, талановита, шкідливо. Потрібно хвалити і інших дітей, показувати, як у них щось виходить. Привчати спілкуватися, знаходитись у колективі, поступатися, шукати компроміси (Зараз Іра пограє м'ячиком, а потім ти, потім знову вона, добре?). Інакше, потрапивши в дитячий колектив (ясла, садок, перший клас), дитина відчує серйозний стрес: як - невже інші теж вміють добре складати пірамідки, стрибати, читати, чому хвалять Світланку, Олю - а не її, таку чудову?!

Надлишок батьківського захоплення - одна з причин дитячих неврозів.

«Дитина як дитина»
Буває, що батьки впадають в іншу крайність (особливо, коли виховують другу-третю дитину в сім'ї): не бачать, не помічають, не хвалять. Подумаєш, у два роки навчився проситися у туалет, старший-то це робив вже у рік і десять місяців! Вивчив віршик - ну і що, всі діти в цьому віці вже щось розповідають.

Мама і тато, у вас не всі, у вас кожен! Одну мудру матір запитали, чи не важко їй, адже у неї багато дітей - а та відповіла: «У мене не багато: один Сашко, одна Людочка, один Вітюша, одна Оленочка ...». Кожна дитина хороша по-своєму. Навіть якщо вона не так швидко розвивається, як перша – першій ви приділяли всю увагу, а тепер ділите її на кількох дітей. Не забувайте хвалити, заохочувати, пестити і радувати кожну дитину у сім'ї - щоб дитина не думала, що її люблять менше. Недолік уваги нерідко призводить до нервових розладів.

«Подивися на Юлю...»
Якщо хочете ставити дитині когось у приклад - робіть це не дуже часто. І, бажано, не порівнюйте її з братами і сестрами. Це просто ризиковано: запитайте будь-якого дитячого невропатолога або педагога - скільки було випадків, коли старша дитина била молодшого, коли молодший запасався важкою палицею і намагався побити старшого. І все через батьківські пріоритети. Дитя або замкнеться в собі і стане невпевненим (я все одно гірший), а підростаючи, неодмінно знайде собі не найкращу компанію, аби там його хвалили, або проявить агресивність і буде принижувати, ображати того, ким йому нескінченно тикають в очі.

Умійте знайти хороше у кожній дитині, вони всі по-своєму хороші. Навіть якщо любите одного трохи більше, ніколи не показуйте цього, не вимовляєте вголос, і не виділяйте улюбленця ні в чому. Це у вас дітей кілька, а у дитини мама - одна і тато - один.

«Треба - і зроби»
Це тема досить широка, тут ми у загальних рисах торкнемося того, що зайвий тиск на дитину може привести до серйозного неврозу, аж до того, що вона сама собі може завдати рану або навіть спробувати накласти на себе руки. Так, вчити музиці, долучати до мистецтва, спорту, наукам - це прекрасно. Але - чи не варто врахувати і думку дитини? Якщо вона повертається з музичної школи або з тренувань сумна, якщо використовує будь-який привід, щоб прогуляти заняття – подумайте: може, її варто зайняти чимось іншим? Не обов'язково всім вміти грати фуги Баха, виконувати стрибки на льоду, малювати фарбами. Може бути, у вас в родині росте майбутній поліглот? А може, талановита танцівниця? Придивіться до дитини, поговоріть з нею - і підберіть для неї підходяще заняття.

«Щось в родині не так...»
Нічого не сталося, а дитина стала здригатися, плакати, скаржитися на головний біль. Подумайте: чи все в порядку у родині? Може, бабуся, яка терпіти не може зятя або невістку, «вербує» дитину на свою сторону? Може, ви занадто часто переходите на крик в розмовах? Свої неприємності на роботі компенсуєте зайвою строгістю до дітей? Головне - постаратися зрозуміти своє дитя і допомогти йому. Кожен з нас в чомусь самотній. Так нехай же дитину якомога довше не відвідує це почуття, нехай вона росте в атмосфері спокою, оптимізму, радості. Тоді вам не доведеться платити великі гроші за її лікування, позбавляючи від нічного енурезу, нервових тиків, ранніх мігреней, незрозумілих болів у шлунку і інших захворювань нервової етіології.

Любіть своїх дітей!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: