Чому дитина не поважає дорослих?

Adoption

Date: 01:20, 10.05.2025 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

184 Переглядів

Авторитет не нав’язується, а здобувається, особливо у стосунках із дітьми. «Повага» — це слово, яке ми часто використовуємо, але рідко пояснюємо.

97_12.jpg (44.41 Kb)

У кожного з батьків бували моменти, коли з вуст виривається фраза: «Чому ти мене не поважаєш?» Ми очікуємо, що дитина знатиме, як поводитися правильно, слухатиме без заперечень, реагуватиме з вдячністю та поводитиметься «по-дорослому». Але замість цього — істерики, грубі слова, відсутність реакції на зауваження. І в такі миті здається, наче наш авторитет зникає на очах.

Та чи замислювалися ви коли-небудь над тим, що слово «повага» — це всього лише абстракція, яку дитина не розуміє? Чи, можливо, ми, дорослі, самі часом не до кінця усвідомлюємо, чого саме вимагаємо?

Абстрактна повага — не для дитячого розуму
У багатьох сім’ях (і школах) батьки та педагоги закликають дітей бути шанобливими. Та як свідчать спостереження дитячих психологів, ці заклики частіше викликають роздратування, ніж бажання змінити поведінку. І річ зовсім не в поганому характері дитини, а в особливостях розвитку її мозку.

До 11–12 років більшість дітей мислять переважно конкретними категоріями. Абстракції на кшталт «гідність», «емпатія», «авторитет» або «поважне ставлення» недоступні їм для повного розуміння. Цей факт підтверджено у працях когнітивних психологів і, зокрема, Жана Піаже — одного з найвпливовіших дослідників дитячого мислення. Він вважав, що лише в підлітковому віці діти поступово переходять до абстрактно-логічного мислення.

Тож коли дорослий каже: «Поводься шанобливо!», дитина щиро не розуміє, чого від неї очікують. Для неї це порожній звук.

Який вигляд це має на практиці
Уявіть, що вчитель просить дитину бути доброю до однокласника. Зовні все видається логічним. Але коли дитина вголос каже іншій: «Ти така невдаха, що мені від цього добре», вона зовсім не намагається когось образити — вона просто повторює почуті фрази без розуміння контексту.

Повага — це те, що ми демонструємо, а не вимагаємо
Важливо також усвідомити: повага не народжується з покори чи страху. Вона виникає там, де є довіра, турбота, відчуття безпеки. І саме дорослі мають стати для дитини прикладом цієї поведінки.

Ми не можемо вимагати, щоб дитина нас поважала просто тому, що ми батьки, особливо якщо ми кричимо, ігноруємо її емоції чи принижуємо у відповідь на складну поведінку. Як показує досвід, справжня повага народжується з емпатії, тобто здатності дорослого бачити дитину не як «проблему», а як людину з потребами та межами.

Роль батьків — навчити, а не карати
Батьківство — це не авторитарна влада, це наставництво. І ефективний наставник не нав’язує свою позицію криком або покараннями. Він пояснює, підтримує, допомагає зрозуміти.

Діти, які з раннього віку отримують емоційно безпечний простір для розвитку — де їхні почуття визнають, а поведінку коригують м’яко й послідовно, — мають вищий рівень самоконтролю, емпатії та моральної свідомості в підлітковому та дорослому віці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: