Діти вчаться наполегливості у дорослих

Уявіть ситуацію: вам потрібно відкрити банку з варенням, але вона ніяк не піддається. Що ви зробите після кількох хвилин зусиль - продовжите спроби чи просто візьмете іншу банку?

Нам постійно доводиться вирішувати, скільки зусиль і часу потрібно докласти для вирішення того чи іншого завдання. Наш час і енергія не безмежні. Щоб приділити п'ять хвилин і відкрити банку, ми повинні пожертвувати часом, призначеним для інших занять. У будь-якій ситуації потрібно вирішити: як довго докладати зусилля для вирішення завдання.

Що робити, якщо не вийшло з першого разу?

Ми вирішуємо, скільки часу приділяти вирішенню завдання, у залежності від того, наскільки воно для нас важливе. Дослідження показують, що самоконтроль і наполегливість більше впливають на успішність дитини в школі, ніж рівень інтелекту. На успішність можуть впливати навіть особисті переконання дитини з приводу того, чи варто проявляти наполегливість. Діти, які вважають, що результат залежить від докладених зусиль, досягають більшого успіху, ніж ті, хто вважає, що все залежить від здібностей.

Саме тому важливо з дитинства розвивати в дитини наполегливість. Ми добре знаємо, що маленькі діти цікавляться всім, що бачать навколо. При цьому вони не просто досліджують - вони постійно вчаться. Усього на декількох прикладах, побачених навколо, вони можуть засвоювати причинно-наслідкові зв'язки й соціальні ролі. Це під силу навіть півторарічній дитині.

Але чи можна таким чином навчити дитину наполегливості? Якщо це так, можливо, наполегливість - це не вроджена риса? Можливо, цю рису формує соціальне оточення?

Відступити чи зазнати невдачі?

Психологи провели експеримент з півторарічними дітьми. Спочатку дорослий на очах у дитини виконував одну з двох дій: діставав іграшку з коробки або знімав брелок з карабіна. В одних випадках він докладав зусиль, у інших - робив це легко. Потім дитині давали музичну іграшку з великою кнопкою зверху. На іграшці також була ще одна потаємна кнопка, за допомогою якої вмикалася музика. Дитині показували, що іграшка видає звуки, віддавали іграшку, після чого дорослий виходив з кімнати. Подальші дії дитини записувалися на відео.

Зі 182 дітей частіше намагалися активувати іграшку ті, які до цього бачили, як дорослий докладає зусилля. Іншими словами, діти зрозуміли необхідність докласти зусилля після того, як побачили це в дорослих.

Діти не просто наслідували дії дорослого: вони узагальнили його досвід і застосували до іншої задачі. Дорослий ніколи не показував, як ввімкнути звук у іграшці. Замість цього він на інших прикладах (на іграшці в коробці й карабіні) показував, що в досягненні мети потрібна наполегливість.

Однак батьки, відчуваючи фрустрацію, найчастіше зосереджуються на завданні, а не на тому, щоб показати дитину цінність зусиль. Але чи можуть діти навчитися наполегливості в батьків, які не демонструють її навмисно? Щоб відповісти на це питання, було проведено ще один експеримент. Виконуючи завдання, дорослий ніяк не контактував з дитиною - не встановлював зоровий контакт і не розмовляв з нею. Дитина, спостерігаючи за дорослим, старанно намагалася виконати свою задачу. Однак старанність була значно слабшою, коли дорослий не спілкувався з дитиною.

Діти вчаться наполегливості, спостерігаючи за наполегливістю інших

Учителі та батьки хочуть знати, як навчити дитину наполегливості у вирішенні проблем. Вищезазначені експерименти свідчать про те, що діти вчаться цього на прикладах дорослих. Немовлята уважно спостерігають за тими, хто їх оточує, та використовують отриману інформацію, формуючи власні моделі поведінки.

Однак діти не просто засвоюють те, що їм потрібно наполегливо старатися. Як і дорослі, діти оцінюють, чи потрібно проявляти наполегливість. Якщо дитина бачить, що дорослий докладає зусилля заради досягнення мети, вона починає старатися й сама. Якщо вона бачить, що дорослий досягає мети без зусиль, вона робить висновок, що наполегливість не потрібна.

Отже, як же бути батькам? Життя буває набагато складнішим, ніж експерименти. Але якщо ви впевнені, що ваша дитина може досягти багато чого, проявивши наполегливість, варто показати їй у цьому приклад. Крім того, не варто показувати дитині, що в житті все дається легко. Коли наступного разу дитина побачить, що ви докладаєте зусилля, щоб відкрити банку, це буде для неї корисним уроком на майбутнє.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Основні помилки у вихованні дочок

Виховання | 06:30, 11.05.2026

Виховання доньки — це тонка сфера, де батьки часто впадають у крайнощі: або надмірно опікують («принцеса»), або вимагають ідеальності («зручна дівчинка»).

Вплив розлучення батьків на дітей

Сімейні справи | 01:20, 11.05.2026

Розлучення батьків — це завжди стрес, але його вплив на дитину залежить не від самого факту розриву, а від того, як саме батьки поводяться під час і після цього процесу.

Токсичні стосунки з мамою: що робити?

Сімейні справи | 00:30, 11.05.2026

Відносини з токсичною мамою — це одна з найскладніших психологічних тем, оскільки вона зачіпає базову потребу в любові та безпеці. Коли «гніздо стає порожнім», токсичні прояви часто посилюються: мама може маніпулювати почуттям провини («я для тебе вс

Коли поведінку дитини не можна ігнорувати?

Дитина | 19:30, 10.05.2026

Ігнорування як метод виховання підходить лише для дрібних маніпуляцій чи капризів. Проте існують ситуації, коли ваша бездіяльність може бути небезпечною.

Що буде з підлітком, якщо він не отримує любові від батьків?

Сімейні справи | 08:30, 10.05.2026

Відсутність батьківської любові та емоційного прийняття в підлітковому віці — це серйозна психологічна травма, яка формує фундамент дорослого життя. Підліток, який не відчуває, що його люблять, змушений вибудовувати складні (і часто руйнівні) механіз

5 причин, чому маленькі дітки не сплять вночі

Немовля | 07:30, 10.05.2026

Проблеми зі сном у малюків — це виснажливо для всієї родини, але зазвичай вони мають цілком конкретні фізіологічні або режимні причини.

Чому діти можуть підняти руку на батьків?

Сімейні справи | 06:30, 10.05.2026

Це гостра ситуація, яка завжди свідчить про те, що дитина не справляється зі своїми емоціями або не розуміє меж дозволеного.