Дослідження: Хлопчики такі ж співчутливі, як дівчатка

Adoption

Date: 05:00, 12.05.2021 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

981 Переглядів

Дослідження, проведені серед немовлят, показали, що з точки зору неврології немає великої різниці у здатності до емпатії між хлопчиками й дівчатками. Однак, на думку неврологів, у зв'язку з тим що дівчатка більш вільно висловлюють свої емоції, їхня здатність визначати й розуміти свої й чужі почуття має більше можливостей брати участь у розвитку навичок співчуття.

4778_13.jpg (39.35 Kb)

Що стосується хлопчиків, то професор Стенфордського університету Джуді Чу стверджує у своїй недавній книзі «Коли хлопчики стають хлопчиками», що культура значно більше, ніж природа, обмежує соціальні та емоційні вміння хлопців. Під час свого дворічного дослідження Чу спостерігала за шістьма чотири- та п'ятирічними хлопчиками – у цьому віці вони, як правило, емоційно віддаляються й дистанціюються у стосунках - і виявила, що хлопчики дуже тонко вміли визначати власні емоції й емоції інших людей. Вони також знали, як треба розвивати серйозні стосунки, до яких дуже прагнули.

Чу помітила, що в середній групі дитячого садка хлопчики стають неуважними й «невиразними» у стосунках. Але вона пов'язала це не з якоюсь уродженою нездатністю симпатизувати та встановлювати контакти з тими, хто їх оточує, а з тим, що хлопчики починають приводити свою поведінку у відповідність із традиційними чоловічими нормами, зокрема такими, як позерство, щоби справляти враження й підтримувати стосунки з однолітками.

Так, без відома батьків і вихователів хлопчики організували групу під назвою «Зла команда» (єдина мета якої полягала в тому, щоби погано поводитися з дівчатками) як спосіб утвердити свою мужність і протистояти жіночності. Лідер команди встановив правила й керував здебільшого не дуже добрими вчинками хлопчаків. Члени команди знали, що порушення правил або невиконання наказу, навіть якщо він здавався їм неправильним, призводили до негайного виключення з команди й, отже, до соціальної ізоляції.

І все ж один хлопчик зрештою вирішив залишити команду, незважаючи на соціальні наслідки, тому що не хотів бути залежним від рішень іншого хлопчика. Цей учинок, на думку Чу, свідчить про те, що хлопчики вибирають, а не бездумно приймають те, як вони повинні ставитись до інших людей відповідно до загальноприйнятих чоловічих норм.

Чу також зазначила, що коли хлопчики подорослішали, вони почали демонструвати емоційний стоїцизм і самодостатність як спосіб протистояти асоціативному зв'язку жіночності й необхідності або прагненню до емоційної близькості. Однак така поведінка, як правило, проявлялась тільки у громадських місцях, батьки повідомляли, що вдома хлопчики вели себе дуже лагідно.

Хоча висновки Чу не можна екстраполювати на всіх хлопчиків, з огляду на невелику вибірку шестирічних хлопців, два роки її спостережень та інтерв'ю виявили важливий аспект соціально-емоційного розвитку: хлопчики, як і всі ми, розвивають свої соціальні й емоційні здібності як у стосунках, так і індивідуально, при цьому досвід кожної дитини ґрунтується на багатьох чинниках, таких як взаємодія в сім'ї, з однолітками та вчителями, вплив засобів масової інформації, а також індивідуальні особливості. Таким чином, незважаючи на те, що в усіх нас є відповідні здібності, соціально-емоційний розвиток кожної людини відбувається по-різному.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: