Всі новини про: дитяча істерика

Сучасні гаджети стали для дітей майже магнітом: яскраві картинки, анімації, швидка зміна подій — усе це захоплює увагу та викликає залежність. Для дитини це джерело задоволення і спокою. Її нервова система ще не розвинена достатньо, щоб самостійно регулювати емоції, тож навіть короткочасна заборона на телефон може сприйматись як трагедія.

Не усі батьки здогадуються, у чому причина щоденних криків перед сном, і тим більше не знають, як вирішити проблему. Ми вирішили розібратися у питанні і готові дати кілька порад.

Ви, напевно, неодноразово замислювалися, чому деякі діти стають некерованими і абсолютно не слухають батьків. У чому причина такої поведінки? Психологи стверджують, що до цього призводять різні фактори: перетворення дитини в «кумира» сім’ї, гіперопіка, неправильний приклад батьків, відсутність чітких «можна» і «не можна», перекладання виховних функцій на інших людей.

Маленькі оченята і благання «мам, ну купи!» можуть збити з пантелику навіть найдосвідченішого батька чи матір. Як же навчитися говорити «ні», не травмуючи дитину, зберігаючи спокій і, головне, здоровий баланс і сімейний бюджет?

Перед вами – ваша дитина, яка плаче. У її маленькому світі знову трапилася трагедія, і вона тягнеться до вас, щоб ви її втішили. Однак замість співчуття у вашій душі – глухе роздратування. Немає сил на те, щоб ще раз проявити емпатію і відчути маленьке горе, розділити його з малюком. Чому так? Це означає, що ви – погана мати?

Дитяча істерика — випробування для нервової системи батьків. Починається вона, як зазвичай кажуть батьки, "на рівному місці". Емоційний спалах може наздогнати де завгодно: вдома, в магазині, на дитячому майданчику, в громадському транспорті. Що робити батькам? Перше: не панікувати. Друге: згадати рекомендації дитячих неврологів по цій темі.

Команда вчених Медичного університету Мічигану в США під час дослідження з’ясувала, що відволікати дитину гаджетами шкідливо для її психіки.

Безумовно, жодна людина не готова побачити, як одного разу її маленьке янголятко проявить свій гнів. При цьому, коли агресивність малюка досягне свого апогею, батьки навіть можуть відчути на собі справжнє насильство, звісно, доки їхній терпець не урветься.

Психологи впевнені, коли ми чуємо дитячий плач, самі внутрішньо напружуємося і починаємо відчувати стрес, а діти легко «зчитують» ці емоції, тому починають кричати все голосніше, і заспокоїти їх стає практично неможливо. Що вже говорити про те, щоб заколисати на сон!

Дитячі істерики сповнюють батьків жахом. Однак прояви такої поведінки в дітей – невід'ємна частина дитинства, і батькам годі щось із цим удіяти. Стикаючись із дитячими істериками, легко втратити самовладання. Це тест на терпіння, і батьки повинні пройти його до кінця. Спробуймо з’ясувати, чому трапляються дитячі істерики, як батькам їм зарадити і в яких випадках дитина потребує медичної допомоги.

Істерики – одне з найскладніших явищ, з якими зіштовхуються батьки, виховуючи маленьких дітей. Ми відчуваємо себе успішними батьками, коли наші діти спокійні й посміхаються. Але коли вони падають на підлогу, кричать і тупають ногами, ми почуваємося безпорадними та пригніченими. Але, як би дивно це не звучало, істерики – важлива частина емоційного здоров'я та гарного самопочуття дитини. Зіштовхуючись з істериками, ми вчимося бути спокійнішими. Розглянемо 10 причин, чому істерики корисні для дитини.

До вашої уваги 5 порад, які вам допоможуть, коли важко втриматись і бути спокійним під час дитячих істерик на людях.

Чому дитина починає скандалити на рівному місці? За істерикою «з нічого» можуть ховатися об'єктивні причини. Знайдіть їх і спробуйте не сварити, а зрозуміти малюка.

Постійно ниюча дитина страшенно дратує і батьків, і оточуючих людей. Чи не правда? Щоб упоратися з цією проблемою, дуже важливо насамперед розібратися з дійсними причинами цього явища. Ми допоможемо!

Афективно-респіраторні напади, саме так по-науковому називається стан, коли дитина під час істерики або плачу раптом перестає дихати, замовкає і може навіть втратити свідомість. Таке явище не рідкість у дітей, причому більш схильні «заходиться» малюки емоційні і легко збудливі. Назва складається з двох слів, які відображають всю суть нападу – «афективний» означає прояв бурхливої неконтрольованої, як правило, негативною, емоції. Слово респіраторний вказує на джерело проблеми – органи дихання. Афективно-респіраторні пароксизми не рідкісне явище у дітей у віці від 7 місяців до 3 років.

Коли я запитала у свого психотерапевта, як впоратись з дитячими істериками, вона відповіла: "Не питайте, бо я не знаю". Тож як. власне. рятуватись батькам у тій ситуації, коли все виходить з-під контролю: кричати на дитину чи до останнього спокійно із нею говорити?

Діти - не завжди милі і чемні, іноді й у них бувають погані дні, поганий настрій, що не рідко призводить до істерики. Як цього уникнути?

Стикаючись із дитячими істериками, легко втратити самовладання. Це тест на терпіння, і батьки повинні пройти його до кінця. Спробуймо з’ясувати, чому трапляються дитячі істерики і як батькам їм зарадити?

Не обов'язково впадати в паніку і у відповідь кричати на дитину!

Існує простий, універсальний алгоритм, який буде працювати з будь-яким віком, який дозволить вам припинити істерику вашої дитини менше ніж за 2 хвилини. Він складається всього з п'яти пунктів.